Якщо Україна погодиться на схему «дешевий уран - дешеве паливо», диверсифікувати постачання буде набагато складніше.

В суботу Юрій Єхануров зустрівся з керівником Федерального агентства з атомної енергії Росії Сергієм Кирієнком. Основна тема зустрічі - створення підкомітету з атомної енергетики в рамках міжурядового економічного комітету, який займатиметься забезпеченням свіжим ядерним паливом вітчизняних АЕС, співпрацею в будівництві станцій.

Представник Росії заявив, що основним завданням співпраці є відновлення єдиного технологічного комплексу в атомній енергетиці. Раніше президенти двох країн під час зустрічі в Казахстані обговорювали можливість розроблення спільних проектів в цій сфері, хоча основний акцент, принаймні інформаційних повідомлень, ставився на довгострокових контрактах з «Турбоатомом» про виробництво турбін для АЕС.

Попри нібито зближення сторін і зовнішню конструктивність проведених переговорів, все не так райдужно. Україна і Росія сьогодні стоять на межі нової енергетичної війни, правда, тепер уже атомної. І проведені переговори - не що інше, як озвучення Росією умов миру, адже ультиматум уже поставлено, а бойові дії на підході.

Дійсно, поки Україна наприкінці минулого року активно намагалася утримати хоч якісь прийнятні позиції у війні газовій, російські стратеги, скориставшись нагодою, перевели бойові дії ще на один фронт, який економічно загує стати не менш кровопролитним. Правда, політики в самій Україні про це мало згадували: чи то не навчилися бачити ситуацію глобальніше, чи то просто не хотіли ще більше непокоїти електорат перед виборами.

В кінці минулого року Федеральне агентство з атомної енергії заявило, що має намір поставити питання про вирівнювання ціни на уранове паливо за контрактами ВАТ «ТВЕЛ» з 1 січня 2007 року. Росіяни заявили, що на сьогодні ВАТ «ТВЕЛ» купує уран за світовими цінами, а у вартість тепловидільних зборок, які постачаються росіянами на українські АЕС, закладається пільговий складник. За оцінками експертів, ціна питання для України може бути не багато не мало близько 140-160 млн. доларів, що становить майже 50% від загальних витрат країни на купівлю ТВЕЛ.

Складно сказати, хто став ініціатором подібної війни. З одного боку, Україна почала активно займатися питанням диверсифікації постачань палива з країн Заходу. Знову почали активно циркулювати розмови і підписуватися домовленості про його закупівлю в США, які, щоправда, ведуться не один рік, з мінімальним успіхом, оскільки російське паливо серйозно ває за ціною. Крім того, резонансні заяви вищого керівництва країни про будівництво сховища ядерних відходів теж навряд чи сподобалися Росії, оскільки серйозно зменшують її прибутки від зберігання. Ну і, нарешті, ціна на вітчизняний уран дійсно за останні декілька років істотно зросла. Проте це ще не все. Підвищення ціни на паливо для атомних електростанцій чудово лягає в загальну стратегічну канву економічної війни, основним методом якої є торги по ціні на енергоносії.

Дійсно, в нинішніх умовах однією з найбільш вірогідних стратегій для України є посилення частки атомної енергетики в «загальному казані». Про це говорила Тимошенко, згадував Єхануров і говоритиме кожен розсудливий прем’єр, оскільки це оптимальна альтернатива, якщо не рахувати, звичайно, можливих екологічних наслідків, які в нинішніх умовах відходять на другий план. Подібна стратегія означатиме, що в Україні з’являться нові блоки і, можливо, навіть АЕС. Тобто ринок палива буде значно розширюватися. Втім, судячи з усього, Україна не має наміру пускати на нього РФ, що цілком логічно не тільки з погляду погіршення взаємин між країнами, але й з позицій економічної безпеки.

Природно, подібний сценарій абсолютно неприйнятний для Росії. Саме тому ціновий ультиматум, який прозвучав в кінці минулого року, загує виявитися гіркою реальністю уже в ні 2007. До цього терміну Україна навряд чи встигне перебудуватися на паливо із США або Франції, ну а РФ знову взимку може розіграти уже звичний сценарій «спеціальні ціни тільки для Вас». Більше того, росіян навряд чи влаштує збереження «статус кво», вони будуть ставити перед собою більш серйозні завдання, метою яких буде абсолютна і повна прив’язка вітчизняної атомної енергетики до північного сусіда.

Безсумнівно, якщо Україна погодиться на схему «дешевий уран - дешеве паливо», диверсифікувати постачання буде набагато складніше. Більше того, автоматично РФ педалюватиме питання про створення на базі потужностей Росії, України і Казахстану спільного підприємства із замкненим циклом виробництва ядерного палива, в якому Україна стане фактично сировинним придатком.

З погляду цінової політики і теперішнього напруженого моменту це дуже непогано. Проте, простягнувши руку за привабливим шматочком сира, Україна може потрапити в економічний капкан тепер уже в іншій галузі енергетичної сфери. Ну а чим закінчується подібна спроба, українці могли переконатися місяць тому під час газової кризи.

Андрій Косовський, "proUA"