Сьогодні в «Телекритиці» відбулася чат-конференція з Миколою Томенком – екс-віце-прем’єром з соціальних та гуманітарних питань в уряді Юлії Тимошенко. Пропонуємо відредагований варіант чату.

 

- Немає політичної волі і стратегії створення суспільного телерадіомовлення в Україні. Спочатку головною проблемою був такий спеціальний інститут влади, як "оточення" Президента. Вони переконували Президента, що це хибний з точки зору висвітлення діяльності влади загалом та Президента зокрема інститут. Їхня позиція мала наслідком жорсту критику особисто Президентом на засіданнях уряду моєї діяльності в цьому напрямку, де Президент сказав, що УТ-1 повинен бути державним каналом, а канал суспільного мовлення потрібно робити окремо. Доки така генеральна лінія зберігається, я думаю, що актуальність проекту суспільного мовлення в Україні консервується до завершення парламентської виборчої кампанії.

 

- Моє завдання сьогодні - допомогти Віктору Ющенку стати справжнім Президентом. Тобто, таким главою держави, за якого я агітував, і якого очікувало українське суспільство. А Юлії Тимошенко допомогти стати прем'єр-міністром, щоб вони потім, після парламентських виборів, спільно реалізовували ту програму і ті цінності, за які нас підтримували громадяни. Тому я не бачу конфлікту в моєму політичному ставленні як до Ющенка, так і до Тимошенко.

 

- ПРП взагалі була класна партія, інакше б я до неї не всту. Думаю, після 2002 року ПРП була в ситуації віртуального існування. Тому в останній період дуже важко ідентифікувати її реальну ідеологію. Я перекй, що найсильніше, що в ній залишилось, - не ідеологія, а активні і принципові (особливо в регіонах) політики. За психологією кадровий потенціал ПРП дуже подібний до Блоку Тимошенко, який створюється. Тому моя позиція проста: партії треба визначитись, з яким урядом і з якою програмою ми далі працюємо. З урядом і програмою Тимошенко (а отже - і БЮТ) чи урядом і програмою Єханурова (а отже - НСНУ). Проблема визначеності стосується, звісна річ, і лідера партії Віктора Пинзеника, і я не бачу тут жодних проблем. Є цивілізовані правила політики.

 

- Є багато правильних і демократичних норм. Я пишаюся, що моя команда причетна до них. Зокрема, можливість відмови від розміщення політичної реклами на телебаченні, якщо там міститься заклики до міжнаціональної вонечі тощо. Є норми, які, звісна річ, треба або протрактувати Центральній виборчій комісії, або відмінити. Ідеться про фактичну заборону журналістам коментувати перебіг виборчої кампанії та можливість за поданням окружних виборчих комісій та ЦВК призупиняти діяльність телерадіокомпаній чи друкованих засобів масової інформації. Що стосується журналістської діяльності іноземних громадян, то заборона стосується виключно їх участі у передвиборчій агітації, що є абсолютно цивілізованою нормою. Не думаю, що іноземні співаки чи журналісти, які, як правило, не дуже розуміються на українскій дійсності, повинні за гроші розповідати українцям, яка партія краща.

 

- Зраджувати можна жінкам і ідеям. В політиці, а особливо - українській, я думаю, таке слово, як зрада, не є коректним. Я не розумію слів "допомагати" чи "об'єднуватися" з Президентом, так само, як "підтримувати" Юлію Тимошенко. Якби стояло питання бути відданим комусь, я б точно співпрацював з Леонідом Кравчуком і Леонідом Кучмою. Мій принцип простий: не треба зраджувати цінності, принципи або ідеї. Тому, якщо політики мають свою точку зору і її дотримуються, як я, наприклад, в уряді (а Президент вважав, що це хибний підхід), то я залишив роботу. Не думаю, що це зрада, розхитування чи навіть змова. Очевидно, у Віктора Пинзеника є свій підхід до роботи у владі. І це його право.

- Дійсно, в нинішньому парламенті є велика кількість лобістів рекламного бізнесу. Як кажуть експерти, до такої прибуткової діяльності причетні команди Володимира Литвина, Дмитра Табачника, Віктора Пінчука, Олександра Чорноволенка та інших. Отже, у зменшенні заробітку на зовнішній рекламі ю і тютюну багато фракцій парламенту не зацікавлені. Але це буде своєрідним тестером голосування, і я буду активно займатися тим, щоб, як і обіцяв, зовнішню рекламу ю і тютюну залишили на території України.

 

- Дивно взагалі, чому Тимошенко і Томенко не можуть в уряді пропагувати урядові програми, а голова антимонопольнго комітету може займатися партійною, виборчою роботою і пропагувати Росію. Я вважаю, що це неправильно. І пан Костусєв, який кілька місяців веде виборчу кампанію, повинен був або сам написати заяву про звільнення, або ж Президент мав зробити подання до Верховної Ради про його звільнення.

 

- Я особисто контактував і працював з новою командою НТКУ. Починаючи від Тараса Стецьківа і закнічуючи Андрієм Шевченком. Сьогодні, коли я почув, що Держтелерадіо призначило виконуючим обов'язки пана Круглова, який займався тендерними справами на НТКУ, син якого, до речі, займається тендерними справами на УТР, я зрозумів, що історія з реорганізацією каналу та створенням суспільного мовлення переноситься в майбутнє.

 

- Як ви єте: чи не тримається досягнута свобода ЗМІ лише на особистих якостях тих чи інших представників влади, i що інституційних змін досі не відбулося?

 

- Суспільне телебачення не треба доносити, його треба створювати. Нам вдалося практично завершити законодавчу базу створення такого телебачення, знайти певні фінансові можливості вже в цьому бюджетному році для реорганізації каналу і реалізувтаи низку цікавих інформаційних проектів. Тому ще раз кажу: для реалізації проекту суспільного телебачення в Україні і сьогодні є все, що потрібно. Немає політичної волі Президента країни. Хотів би ще раз наголосити, що я маю певні політичні слабкості. Одна з них - це те, що я не люблю годинами чекати керівників. Тому за час своєї діяльності в уряді я не займав черги в приймальні Президента, щоб донести до нього ідеї, а намагався ці ідеї реалізувати.

 

- Є тактичні завдання нашої команди в сфері ЗМІ - це забезпечення свободи слова під час виборчої кампанії. Ми готуємо пропозиції, як зняти чи протлумачити недемократичні норми у виборчому законодавстві, і як практично забезпечити контроль за їх виконанням. Цілком очевидно, що я буду займатися цією проблемою. Щодо стратегічних речей в галузі медіа, це ще в стадії уточнення, оскільки уточнюється і загальний склад учасників Блоку Тимошенко, а виборча програма БЮТ буде предметом спільного обговорення і партій-учасниць і, найголовніше, громадськості.

 

- Елементи його вже присутні в суспільно-політичній дискусії. Думаю, він не буде визначальним фактором або інструментом в теперішній виборчій кампанії. Поведінка команди Президента і регіональних медіа буде залежати від самих журналістів і ЗМІ - наскільки вони дозволять керувати чи маніпулювати ними. Сьогодні в суспільстві є достатньо захисних інструментів, щоб медіа гідно пройшли виборчу кампанію.

 

- Багато норм Закону про захист суспільної моралі є недоречними, а отже, й неефективними. Взагалі, ця тема є більше темою корпоративної етики ЗМІ, аніж темою урядового чи законодавчого регулювання. Якщо газета Віктора Пінчука "Факти" стурбована, що наклад зменшується, вона вирішила знову на останній сторінці "роздягти" моделей. Це дрібний, але показовий приклад того, що власники і менеджери ЗМІ завжди мають конфлікт інтересів між споживачем інформації і суспільною мораллю. Якщо в конфлікті виразно перемагає їхній прибуток, то повинен втручатися закон або інститути держави. У нашій ситуації таке втручання, на мою думку, необхідне.

- Поки що схоже, що власники "Інтера" і "1+1" значною мірою поважають принципи редакційної політики і дбають про свій рейтинг. Думаю, ближче до виборів ситуація буде змінюватись. І тоді стане зрозуміло, хто реально впливає на менеджмент обох каналів.

 

- Я вважаю помилкою, що Петро Андрійович Ющенко став одним iз лідерів громадського об'єднання "За Україну, За Ющенка". Навіть якби він робив усе правильно, це апріорі сприймалося як конфлікт інтересів. А після того, як його син Ярослав став заступником Харківської обласної адміністрації, стало зрозуміло, що є тут проблеми. До речі, останнім часом почув дві анекдотичні виборчі пропозиції про те, як сформувати список НСНУ і ПОРИ. Для того, щоб максимально залучити електорат Ющенка, треба список сформувати таким чином: перший - Віктор Ющенко, 2 - Петро Ющенко, 3 - Ярослав Ющенко, 4 - Андрій Ющенко, 5 - Катерина Ющенко. Друга анекдотична ситуація стосовно ПОРИ звучить так: лідером блоку стає Петро Порашенко (автори анекдоту радять Петру Олексійовичу змінити одну літеру прізвища), а напередодні голосування ПОРА виключає Порошенка зі списку, щоб продемонструвати свою принципову позицію по бортьбі з корупцією, і таким чином долає 3%-й бар'єр. Тому, підводячи підсумки, - є питання з кучмізмом і кумізмом.

 

- Моїми "креатурами" до Нацради були визначені, до речі, і під час обговорення на "Телекритиці", Тарас Шевченко, Олександр Чекмишев і Валерій Іванов. Саме їх я офіційно як віце-прем'єр-міністр вніс на розгляд Президента під час формування нового складу Нацради з питань телебачення і радіомовлення. На жаль, жоден iз них до складу Нацради не потра.

 

- Я схиляюсь до того, щоб головними джерелами фінансування громадського телебачення, окрім державного бюджету і в пеpехідному періоді реклами (без ю), була абонентська плата глядачів. Це б підкреслювало саме суспільну значимість такого каналу і можливість впливу громадян на політику каналу.

- Як ви вважаєте, наскільки ефективно буде працювати соціально-гуманітарний блок уряду після вашої відставки?

- Для нашої команди є принципово важливим продовження реалізації всіх, без винятку, соціальних і гуманітарних програм. Тому в парламенті всі фракції, що підтримують сьогодні нашу команду, боротимуться за кожну соціальну графу в бюджеті. Чи то стипендія для студентів, чи то збільшення виплат по догляду за дитиною. Що ж до так званої риторики боротьби з бюджетом соціального проїдання, то ми запропонуємо спосіб, як не збільшувати фінансування на утримання ВР, а воно збільшується більш як на 100 млн., державного управління справами - збільшується більш, ніж на 130 млн., скажімо, не будувати президентський Маріїнський палац з державного бюджету (передбачено 100 млн)... Це дасть можливість і національну економіку підтримати, і соціально-гуманітарну сферу профінансувати. Стосовно кадрового потенціалу уряду в цій сфері, то я вважаю, що і Вячеслав Кириленко, і Станіслав Ніколаєнко є тими урядовцями, які здатні реалізувати всі проекти уряду Тимошенко.

- Після моєї добровільної відставки мені мaли сміливість потелефонувати лише кілька високопосадовців. Президент України, два міністри і один голова обласної адміністрації. Я знову-таки не хотів би називати прізвища, але можу точно сказати, що це не голова Черкаської ОДА.

 

- Я дійсно був вночі з Тимошенко під Києвом. Перекй, що обговорити непросту ситуацію в країні на дачі під Києвом не є порушенням чинного законодавства. Якби ця зустріч була зібранням змовників і обговоренням ледь не початку процедури імпічменту Президента, то тоді, я думаю, Генеральний прокурор, міністр оборони і міністр фінансів, які були учасниками цієї розмови, не були б на своїх посадах. Якщо в політиці можлива мораль, то я вважаю, що з боку Тимошенко було мо послухати думку тих людей, яких Віктор Ющенко пропонував звільнити в обмін на звільнення звинувачених в корупції Петра Порошенка, Олександра Третьякова чи Володимира Скомаровського. Тому суть "змови" зводилася до наступного: залишатися працювати в "мовчазному" уряді під керівництвом оточення Президента, чи діяти в інший спосіб. Наю, що було не менше 10 інших вимог до діяльності Юлії Тимошенко.

- Це предмет спільного рішення з самими громадянами. Наю, рік тому ми проводили вже опитування з цього питання, і результати, якщо не помиляюсь, приблизно такі. Більше 70% - за суспільне телебачення в Україні. І щонайменше третина опитаних була готова вносити певну абонплату. Питання фінансування - теж проблема для публічного обговорення. Просто в якийсь момент активна розмова про реальне суспільне телебачення в Україні зупинилося і, як наслідок, ця тема теж залишилась поза увагою дискусії.

„Телекритика”