Народний союз "Наша Україна" мусив зробити вибір між поганим і дуже поганим. Ви не повірите, але там примудрилися обрати третє - най-найгірше.

Другий з’їд НСНУ мав бути доленосним. Офіційно очікувалося, що саме на ньому "партія влади" вирішить, з ким об’єднуватися на виборах-2006, а може, й визначить першу п’ятірку свого списку. Але неофіційно ще до з’їзду говорили, що на ньому може постати питання про виключення з керівних органів Петра Порошенка, Олександра Третякова та Миколи Мартиненка.

Вже на з’їзді в суботу стало відомо, що до цих трьох кандидатів на пониження додаються троє екс-міністрів - Євген Червоненко, Давид Жванія та Роман Зварич. Словом, повний набір тих, хто тягне партію на дно рейтингового моря.

Ющенко дозволив і… пішов

1324 делегати, 53 представники більш-менш "дружніх" партій та більше 300 журналістів зі здивуванням споглядали склад президії з’їзду. Під гігантським написом "Партія Ющенка" (!) сиділи, окрім незмінного голови контрольно-ревізійної комісії Миколи Полянчича, тільки президент України, голова уряду Юрій Єхануров та сяючий Микола Катеринчук.

Порошенкові, не кажучи вже про інших "бонз" партії, місця в президії не знайшлося. Він похмуро перебирав якісь папери в першому ряду. Там його сусідами були й Третяков, і Мартиненко, і Зварич, а пізніше - Жванія з Червоненком, які спізнилися.

Стартовий постріл пролунав на самісінькому початку. Його дав представник Ужгородської парторганізації, котрий заявив, що партійному керівництву вкрай необхідне очищення, і що це повинне стати основним завданням з’їзду. "Ми пасемо задніх! Не за таку партію ми голосували!", - полум’яно казав промовець. З-під самої сцени було добре видно, що він в захваті від своєї хоробрості.

Що це не є звичайний вияв невдоволення «низів», які були й на минулому з’їзді, всі остаточно зрозуміли під час виступу Віктора Ющенка. Вийшовши на сцену після хороброго закарпатця, він... благословив спробу "перевороту" в партії. "Поставте це питання, зробіть рейтингове голосування! І нехай ЗМІ повідомлять: в партії виникла проблема, але її вирішили блискавично", - закликав глава держави.

Разом з тим, ішлося саме про "благословіння" спроби. Бо почесний глава НСНУ так і не дав однозначне публічне "добро" на "страту" своїх кумів-соратників

"Відверто скажу: неприємно говорити про корупцію у владі. Ще неприємніше говорити про неї в оточенні влади . Але, друзі: проходять тижні, й ані суд, ані парламентська слідча комісія не дають доказів. І я цим пишаюсь, друзі!", - сказав Ющенко. Того ж Мартиненка він при цьому не назвав, але всім все було зрозуміло.

В промові Ющенка було багато чого цікавого й на інші теми. Наприклад, вперше з моменту відставки уряду Тимошенко президент постійно наголошував на словах "наші помилки", не звалюючи все лише на соратницю-контку. І двічі вжив давно не чуваний від нього вислів "режим Кучми-Януковича". Після його "я не маю сумніву, що перемога буде за нами", зал, як тоді, на Майдані, скандував "Ю-щен-ко!"...

Але, по-перше, це були рідкісні прояви живого серед традиційної півторагодинної нудоти про все на світі - від митної політики до епідемії СНІДу в Україні (до чого на партз’їзді епідемія СНІДу?). А по-друге, відразу після своєї промови Ющенко поїхав. Залишивши соратників розбиратися з їхніми проблемами самотужки.

Їх просили по-хорошому…

Інтрига полягала в способі голосування за новий склад політради. Напередодні було сформовано список зі 177 осіб. При цьому з’їзд, з подачі головуючого - Романа Безсмертного - підтвердив, що до політради повинно увійти лише півтори сотні найдостойніших. Відтак, як неважко помітити, 27 осіб до керівництва партії не потрапляли.

Ми не можемо (на відміну від деяких учасників з’їзду) приписувати авторство інтриги тим чи іншим конкретним людям. Просто Безсмертний поставив на голосування три пропозиції щодо методу обрання політради. Просто так воно вийшло, що при двох перших в залі не було кворуму. Просто делегати зібралися саме до третього питання.

Так з’їзд вирішив: новий склад політради буде обиратися таємно, рейтинговим голосуванням. 27 чоловік, що наберуть найменше голосів, "пролетять". Було віддано наказ готувати бюлетені.

Було також очевидно, що для вигнання з керівництва партії того ж Порошенка не потрібні навіть ніякі особливі маніпуляції. Партійні низи давно шоковані скандалами, які лихоманять верхи. Та й взагалі низи люблять відчувати владу…

Порошенко, що сидів темніший хмари, повернувся і щось сказав Мартиненку. Журналісти, що були поруч, зрозуміли дуже яскраву артикуляцію Петра Олексійовича так:

"Ось тобі й Роман."

…А вони не схотіли

Та вже за годину все змінилося.

Поки у вестибулі розставляли прозорі міні-урни для голосування, на сцену вийшов Порошенко. Перед цим він похмуро повідомив журналістам, що вважає те, що відбувається, "сценарієм". Але більше нічого казати не став.

Зате з трибуни він говорив так, наче від цього, без перебільшення, залежало його життя.

- Порошенко готовий залишити всі керівні посади в партії, але партію не залишить! - говорив він. Це була неправда: на очах Петра Олексійовича майже виступали сльози. Але це лише додавало йому переконливості.

Порошенка зустріли свистом. А проводжали бурхливими оплесками. Він відчував злам настроїв у залі просто на ходу. Після п’яти хвилин промови він навіть ризикнув прямо оголосити про те, що всі вже знали й так:

- Три чверті людей не розуміють, за що і за кого голосувати. А все заради того, щоб виключити п’ять чоловік!.. Ви це можете зробити. Але на перемогу на виборах ви тоді вийти не зможете!

Ще через кілька виступаючих жару додав Євген Червоненко.

- Роздано вже бюлетені з номерами – кого викреслювати! – майже кричав він, розмахуючи незрозумілим папірцем. За його власними словами, його прізвища там не було. Однак миритися з таким «тридцять сьомим роком» він не хотів.

Насправді Червоненко міг показувати бюлетень з позначками керівника якоїсь регіональної організації. Такі позначки робили для «регіоналів» всі їхні керівники, бо рядові партійці, звісно, не могли знати багатьох своїх колег з інших областей. Але суті справи це вже не міняло.

Роман Безсмертний поставив на голосування питання про скасування попереднього рішення щодо виборів політради. «За» було більше тисячі ста осіб.

Потім більше 900 делегатів підтримали думку обрати в політраду всіх 177 кандидатів .

Таким чином, спроба «м’яко» позбавитись одіозних осіб НСНУ провалилася. З гуркотом.

Кінець «партії Ющенка»

- Петре Олексійовичу, те, що сталося – це перемога демократії, Порошенка чи ще когось?

- Це – програш Ющенка!

- ?!

- Президента підставили ті, хто все це влаштував!

- А хто це?

- Я не хочу говорити про це…

- Вам не здалося, що президент сам схвалив цю спробу?

- Якби президент хотів, щоб якихось людей не було в політраді, чи й у партії, їх би там уже не було!

Останню фразу Порошенко мовив із надзвичайною впевненістю.

Проте ні він, ні Жванія з Третьяковим та Мартиненком так і не схотіли під запис називати тих, хто, на їхню думку, організував «антиолігархічний заколот» в НСНУ. Під запис вони говорили лише про «зовнішній вплив». Тобто про Тимошенко.

Якщо ж вивести середнє арифметичне з натяків та різного «ти не записуєш?», то серед винних виходять заступник голови президентського секретаріату Іван Васюник, прем’єр Єхануров та Микола Катеринчук.

При цьому Безсмертного практично ніхто ні в чому не звинувачує. Хоча ніхто з вище перелічених не міг би й сподіватись на будь-що без допомоги голови політради… чи принаймні обіцянки допомогти.

В будь-якому разі, Безсмертний ще до з’їзду збирався попроситися у відставку з посади віце-прем’єра, аби зайнятися виборами. А от щодо декого іншого «оргвисновки» можуть настати не з їхньої волі. Недарма Порошенко після з’їзду скаже в ефірі 5 каналу, що керівництву партії потрібні зміни…

Очевидно, є істина в тому, що конти зацікавлені у «відстрілі головних фігур» НСНУ (за термінологією Третякова). Важко сумніватися і в тому, що в «другому ешелоні» НСНУ є люди, котрі не проти скористатися іміджевими проблемами старших товаришів та посісти їхні місця в «першому ешелоні».

Та це все – деталі. Суть же в тому, що у виборі між поганим – пониженням «групи товаришів», які складають кістяк НСНУ, та дуже поганим – полишенням їх у статусі хазяїв партії, було вибрано найгірше: розпочавши бій, його ініціатори його програли.

Сталася свого роду «ніч довгих ножів» навпаки. Бо що б не думав навіть сам Ющенко, кожен вважатиме, що це саме він хотів, але не зміг дати раду своїм кумам.

Тому мав рацію Петро Олексійович: це таки дійсно черговий програш Ющенка. Партія якого віднині може з повним правом називатися – ну, хоча б і партією Порошенка. Все-таки той доклав до цього унікальних зусиль!

Інтернет Репортер