Блок Юлії Тимошенко та Народний союз "Наша Україна" ніколи не пІдуть на вибори разом - такі висновки політичних експертів та політиків. Вони кажуть - остаточну крапку в цьому питанні поставило святкування річниці Майдану. Двогоочікуваного примирення Ющенка та Тимошенко на сцені так і не відбулося. У своїх виступах обидва політики навіть не зли про можливе передвиборче об'єднання. Народ з Майдану пішов розчарований.

"Шановні друзі! Ну ще раз крикніть Юля і я готовий виступати!"

Ці слова люди зустрічають ревом і криками Юля! Юля! Ющенко!

Такою була поява на Помаранчевій сцені Президента Віктора Ющенка. А такою - просто політика Юлії Тимошенко. Він прийшов дорогою для Ві-Ай-Пі осіб ,вона з народу. Натовп буквально виніс її на руках до сцени. Це було за півтори години до кінця святкування річниці Помарачневої революції. А зранку на Майдан підтягувались люди щоб відсвятквати День свободи. Помаранчеві займали місце в центрі Мадану , а ось прихільники Тимошенко відокермились , і актвино займали лівий фланг. Вони прийшли вказати Президентові на помилку. Кажуть - з жінками так не поводяться.

Численні портрети Юліїї Тимошенко у натовпі свідчать,що народ очікує примирення між Президентом та колишнім Прем"єром. "Юля" скандують частіше за "Ющенко". Перший крок до примирення робить сама Тимошенко. У своєму емоційному виступі вона каже , що ніколи не піде проти Президента і ,нібито, знову закликає Помаранчеву команду до об"єднання проти Януковича.

Юлія Тимошекно, лідер БЮТ:

- Десь там відпочиває наш конт Янукович...
Ні! Я хочу, щоб ми не розслаблялися на жодну хвилину. Хочу, щоб ви відчули: сьогодні реванш як ніколи можливий! Реванш – це те, що відроджує до життя всіх людей, які збиралися покинути Україну. Він відроджує до життя всі кланові угрупування. Знайте, сьогодні у Януковича не просто шанс! А якщо ми нічого з вами не зробимо – то у нього стовідсотковий шанс!

Ющенко під час свого майже годинного виступу ,каже майже те саме,але конкретних імен так і не називає.

Віктор Ющенко, Президент України:

- Ми повинні об’єднатися. Ми повинні подати одне одному руки. Ми повинні пам’ятати одне – виклик, який стоїть перед нами на виборах у парламент у 2006 році – це не вибори прем’єр-міністра. Це відповідь на те, чи збережеться те, що ми завоювали і що ми називаємо українською демократією, чи ми передамо це у спадок колишній владі.