— Сталися кардинальні зміни. Прийшло нове розуміння свободи. Люди тепер вимогливіші до влади, розкутіші, вільніші у висловлюваннях. Радіо, газети й телебачення працюють у іншому форматі, без темників. Помаранчева революція змінила свідомість людей. Скажімо, кияни стали активнішими, вони прагнуть брати участь в управлінні містом. Зовсім по-іншому ставляться до влади, не терплять обману й не хочуть бути пасивними виконавцями чужої волі. Це головний здобуток Майдану.

— Дуже багато було обіцянок, надто високо піднято планку вимог. Тому народ нині певною мірою розчарований. На жаль, нове керівництво держави припустилося багатьох помилок у кадровій політиці. Ще одна негативна тенденція — протистояння між місцевим самоврядуванням та владою. Не виконано й десяти перших указів, які підписав Віктор Ющенко до інавгурації. Ми також не стали свідками економічного вибуху, на який дуже сподівалися. Люди бачать, що нинішня влада могла б зробити значно більше. А втім, в українців лишається надія на поліпшення ситуації в країні.

— “Єдність” готова до виборів-2006?

— Так. Наша партія позиціонує себе як силу, котра захищає інтереси місцевого самоврядування, адже розбудова держави неможлива без розвитку народовладдя. Воно має стати не пасинком, а самостійною гілкою влади. Українська партія “Єдність” робитиме все можливе, аби втілити в життя слова Президента Віктора Ющенка: Україна майбутнього — країна самоврядних громад.

— З ким блокуватиметеся?

— Перший меморандум про взаємну підтримку ми підписали з Партією миру та єдності. Ведемо переговори й з іншими. Скажімо, непогані відносини у нас із Партією промисловців та підприємців України. Та всіх таємниць щодо майбутньої політичної конфігурації “Єдності” не розкриватиму. Про це, обіцяю, дізнаєтеся вже незабаром.

— Які прогнози щодо виборів Київського міського голови?

— Неоднозначні. Столиця — ласий шматок для багатьох політичних та фінансових сил України. Всі вони прагнуть, щоб влада у Києві відповідала насамперед їхнім інтересам. Та й претендентів на таку стратегічну посаду є чимало.

— Наскільки реальні шанси на цю посаду у Віталія Кличка?

— Я перекй у перемозі на виборах лише одного кандидата — Олександра Омельченка. Він професіонал, тож забезпечить у місті стабільність і процвітання. Щодо Віталія Кличка... Дехто його шанси вважає реальними. Але, як на мене, людина без відповідної підготовки не здатна очолити столицю. Навряд чи Кличко міг би без великого спортивного досвіду битися за титул чемпіона світу. Аби йти на вибори в такому складному місті, як Київ, у ньому треба не один рік попрацювати. Адже наша столиця зовсім не схожа на зарубіжні мегаполіси. Там система управління формувалася десятиліттями, тому від зміни першої особи істотно нічого не змінюється. У нас такої моделі, на жаль, поки що немає. Тому Києвом повинні керувати передусім професіонали.

— А які ваші прогнози щодо Миколи Томенка?

— Миколу Володимировича я знаю особисто. Працювали разом, коли він обіймав посаду начальника Головного управління з питань взаємодії із засобами масової інформації. Авторитет Томенка, як політика, чия зірка зійшла на Майдані, останнім часом зріс. Та, попри те, що Микола Володимирович працював віце-прем’єром, він не є добрим господарником. До того ж, він іноді емоційніший, аніж того вимагають обставини. Сподіваюся, настануть часи, коли виборці звертатимуть увагу й на політиків. Але на посаді Київського міського голови потрібно поєднання якостей і політика, і господарника... А втім, невдячна справа — оцінювати претендентів на крісло столичного мера.

— На вашу думку, лідери революції, які разом стояли на Майдані, можуть об’єднатися знову?

— У такий визначальний для країни період — цілком реально. Принаймні значна частина громадян України чекає на це. Адже від взаємин між лідерами Помаранчевої революції залежатиме і політичне майбутнє демократичних сил в Україні.

Ірина Сивашова, "Хрещатик"