Згідно досліджень фонду «Демократичні ініціативи» та Міжнародного фонду виборчих систем (IFES), найбільше українці незадоволені економічним становищем (83 % повністю або частково невдоволених проти 10 % тих, кому все добре). Далі йде політична ситуація – 76 % проти 15 %. Найменше (порівняно) українців хвилює міжнародна політика. Хоча й нею невдоволені 57 % при 25 % тих, кому поки що подобається.

Подарунок Віктору Януковичу – динаміка настроїв щодо економічної політики влади. Якщо в жовтні 2004 року 19 % українців вважали економічну ситуацію в країні доброю, то на листопад 2005 таких – лише 10 %. З іншого боку, все-таки й на піку кампанії Януковича 76 % українців економіка батьківщини не подобалася. Зараз цей показник повернувся до 86 %. Таку саму цифру зафіксовано по вересню 2003 та 2002 років, тому не можна виключити, що йдеться все-таки більшою мірою про надбання передвиборчих стратегів Януковича, а не його уряду як такого.

Та як би там не було, громадяни в масі своїй далекі від таких узагальнень. Тож не дивно, що якщо після революції 43 % очікували від майбутнього стабільності й процвітання, то зараз таких – тільки 21 % (докладніше дивіться діаграму).

При цьому, за даними опитування, серед виборців Віктора Ющенка буквально з нуля з’явилося 12 % тих, хто очікує від майбутнього нестабільності. А кількість оптимістів зменшилася з 68 % до 36 %. Змінилась і кількість тих, хто не знає, чого чекати – з 19 % до 38 %.

Натомість серед фанатів Януковича частка невпевнених стрімко падає – з 40 % до 19 %. За їхній рахунок росте число тих, хто майбутнього побоюється (від 29 до 60 %), бо оптимістів там практично не було, тож і зменшуватись у чисельності нікому.

Менш цікавими для опозиції, напевно, стануть дослідження зі зімни думки громадян щодо «помаранчевої революції». Хоча в цілому динаміка тут теж не на користь влади.

Так, в лютому 53 % громадян вважали, що від скасування другого туру президентських виборів вали всі українці. Разом із тим, 30 % вважали, що ваш отримали лише окремі суспільні групи, а 9 % - що не вав ніхто.

Зараз 30 % українців все ще вважають, що революція принесла користь всьому суспільству. З одного боку, це явна меншість. З іншого, про ваш окремих суспільних груп говорять ще менше – 27 %. Число тих, хто не бачить переможців, виросло вдвічі й складає 16 %. Зате з 8 % аж до 27 % виросла кількість тих, кому важко відповісти на це питання.

Цей момент, як і низка інших в дослідженні, засвідчує: українці не надто поспішають змінювати свої позиції. З іншого боку, відсутність прориву на політичному фронті (що, очевидно, повинно передбачати також появу якісно нових лідерів та політичних сил) буде заганяти в «болото» все більше виборців. В чому, звісно, нічого хорошого для суспільства немає – не кажучи вже про те, що якраз це й було б найголовнішою «зрадою ідеалів Майдану» політиками.

Ще цікавіше відбувся безпосередній поділ між прибічниками та опонентами революції. Цікавість полягає в тому, що (як видно з діаграм) в листопаді «розчарованих» і «послідовних» прихильників революції виявляється 53 % - при тому, що в лютому в симпатіях до Майдану зізнавалися лише 48 % опитаних. Тобто все більше українців розчаровуються в «носінні брєвна с Іллічом», хоча самі вони до тої колоди й не торкалися.

Те, що ця цифра не випадкова, підтверджується й тим, що кількість «скептиків» зменшилася на 7 %, але кількість опонентів революції зросла лише на 2 %.

Як же з оцим усім українці збираються йти на вибори? Як завжди, «замріяно-прагматично».

Український мрійливий прагматизм виявляється в тому, що, по-перше, лише 9 % опитаних вважають, що партії працюють на інтереси України (решта називають власні інтереси партій, влади, бізнесменів, що стоять за партіями тощо). Але при цьому – це по-друге – 38 % ють, що принаймні деякі партії таки мають програми, реалізація яких була б корисна для держави й суспільства, а ще 13 % навіть думають, що такі програми мають всі без винятку партії!

По-третє ж іще кумедніше: попри все, вже сьогодні 60 % українців точно знають, що підуть на вибори! Тих самих українців, які, як випливає з попереднього абзацу, підозрюють партії в нездатності, а ще більше – в небажанні що-небудь робити для виборців.

На пряме запитання про свій вибір опитані за версією «Демініциатив» відповідають так.

Останній момент, вказують соціологи, пов'язаний зокрема і з суперечностями між НУ та БЮТ. Оскільки «помаранчевому» електорату дуже важко вибирати між ними, і ця невизначеність може зберігатися до дня голосування.

Разом із тим, соціологія підтверджує те, про що говорять політики й спостерігачі:

протистояння двох «помаранчевих» таборів не несе користі жодному з них. Так, за даними опитування, 20 % з розчарованих революцією збираються підтримати Партію регіонів…

* решта – «проти всіх», не голосуватимуть або відмовились відповідати.

Олександр Михельсон, «Інтернет-Репортер»