Вогонь Чорнобиля

10 апр, 15:08

Двадцять років тому вся наша планета здригнулася від Чорнобильського вибуху. На долю українського народу, що здавалося, пройшов усіма колами пекла, випало ще одне жорстоке випробування. Нечуване, небачене, невідоме. Так ведеться у цьому світі: в годину великого лиха, у час смертельної небезпеки на передній край боротьби стають найвідважніші. До першої шеренги сміливців вогонь Чорнобиля покликав пожежників, які безстрашно ступили в самісінький епіцентр вибуху. Вони зійшли на висоту з позначкою „Подвиг”, щоб урятувати цей, як тепер бачимо, не такий уже непохитний світ. І вони його урятували...

20 років минуло з часу катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, якій волею провидіння судилося стати невмовкаючими дзвонами нашої совісті і скорботи. В цій статті хочемо відмітити насамперед людей, котрі першими ступили в його ядерне полум'я і поклали життя на вівтар нашого з вами порятунку. Героїчний шлях працівників пожежної охорони в чорнобильській епопеї, яким випало стати на передній край боротьби зі стихією і прийняти удар атомного свавілля - не забути ніколи. У жодному разі, не применшуючи подвигу інших ліквідаторів катастрофи, віддаємо належне людям, обпаленим вогнем Чорнобиля у прямому сенсі цього слова. Про них написано багато. І разом з тим написано дуже мало, неспіввимірно мало порівняно з титанічною працею і жертовністю чорнобильських вогнеборців. До того ж, чимало подій та фактів піддавалися різним домислам і фантазіям, а деякі свідомо замовчувалися чи підлягали суворому офіційному табу.

В ту трагічну годину бійці проявили винятковий героїзм, власне, вияв людського духу через мужність і здатність до самопожертви. Та чи менше мих зусиль потребує щоденна, виснажлива праця в зоні особливого ризику, праця, розтягнута на багато днів, а то й місяців, що постійно позначається на твоєму здоров'ї. Хіба це не є мужністю і жертовністю? І тим-таки подвигом?

Вибух, що стався 26 квітня 1986 року, ось уже двадцять років не втихає у нашій свідомості і відлунюватиме у житті прийдешніх поколінь. Причому, не лише в пам'яті нащадків.

Шлях чужого лиха приречений пройти кожен із нас. І якщо це нам дається легшою ціною, то не забуваймо тих, хто сплатив нашу частку власним життям і здоров'ям. Схиляємо голову перед лицарями, котрі у відсвітах вогню Чорнобиля назавжди увійшли в безсмертя.

Віддаємо шану співробітникам МНС України в Миколаївській області та заслуженим пенсіонерам пожежної охорони, які взяли участь в рятуванні світу від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Насамперед, це колишній начальник ЗДПО-1 в Миколаївській області В.Маєвський, який першим після Героя Радянського Союзу Л.Телятникова очолив пожежні підрозділи, що знаходилися в чорнобильській зоні, а також: В.Гришан, М.Стацюк, С.Мороз, М.Єдін, В.Конух, М.Погрібний, Ю.Плакун, Р.Чимирис, А.Коваленко, О.Кусінь, С.Кольц, А.Салига, А.Гребінь, А.Зінченко, С.Політаєв, В.Татомир, С.Сушков, О. Мазуренко.

Ряд співробітників до теперішнього часу несуть службу в підрозділах ГУ МНС в Миколаївській області, і передають свій багатий досвід молодим фахівцям.

Щира подяка працівникам пожежної охорони. Спливатиме час, і на гребенях його хвиль виринатимуть нові рубежі чорнобильського відліку. Але час не минає - минають люди. І тому хотілося б, аби державне керівництво України згадувало про героїв-чорнобильців не лише у дні трагічних дат.

Щастя та благополуччя Вам та Вашим сім'ям, наші герої!

Центр пропаганди ГУ МНС України Миколаївській області


Адрес новости: http://agrinews.com.ua/show/50928.html



Читайте также: Торгово-промышленные новости ELCOMART.COM