5березня після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну під обмеження на вивіз за кордон стратегічно важливих культур потрапило жито. Пізніше уряд зняв експортні обмеження з пшениці, кукурудзи, інших аграрних культур. Однак, жито 5 місяців було з нульовою квотою на експорт. 26 липня уряд зняв заборону, яка для цієї культури рівноцінна зникненню з ринку. А також по низхідній впливає на виробників насіння: якщо немає попиту на товарну продукцію, виробник немотивований сіяти знову, а немає запиту на насіння, то припиняється його вирощування й виробництво. 

Розблокуванням експорту жита займалася Насіннєва асоціація України (НАУ). Щоб розв’язати проблему, керівництво асоціації звернулося з до Міністерства аграрної політики та продовольства та Міністерства економіки України. Після цього виробники жита мали зустріч з першим заступником Мінагрополітики Тарасом Висоцьким. Далі Мінекономіки спільно з іншими урядовцями на нараді прийняли рішення про розблокування експорту для всієї групи товарів 1002.

Пояснюємо, чому це важливо і які наслідки для нішевої культури могло б мати зволікання зі встановленням квот. 

Річ у тім, що жита в Україні виробляється значно більше, ніж споживається. За останні кілька років, за даними Держстату, за рік перероблялося близько 54-57 тис. тонн жита, тоді як на експорт ішло 180-190 тис. тонн. Враховуючи перехідні залишки з минулого року, під кінець збору врожаю цьогоріч в Україні буде 300 тис. тонн продукції, яку держава не зможе спожити. Навіть сформувавши стратегічний запас на 2 роки у 120 тис. тонн, залишиться ще 180 тис. тонн. Відтак запиту на товар не буде ще 2-3 роки. Враховуючи ці обсяги перевиробництва, виробники в попередні роки постійно шукали нові ринки збуту. 

«Alfa Smart Agro минулого сезону зуміла експортувати найбільший обсяг жита, близько 170 тис. тонн. Знайшли ринки збуту в Іспанії, Польщі, Туреччині. Для них — це вигідна культура, бо вони не конкурують з іншими популярними: кукурудзою, пшеницею, ячменем. Якщо ця нішева культура зникне, то вже держава вводитиме дотації на вирощування жита. Або ж воно просто зникне як свого часу це сталося з тритикале», — пояснює Євгеній Станько, директор департаменту зернових культур «КВС-УКРАЇНА».

Ситуація ускладнюється тим, що зона для вирощування жита — піщані ґрунти Полісся, а це — і Волинська, і Рівненська, і деокуповані області — Житомирська, Київська, Чернігівська, Сумська. Так, з 62, 7 тис. га жита, висіяного 2022-го, 58,4% полів розміщені на деокупованих територіях. 

«Інші культури (пшениця, кукурудза чи соняшник) там не ростуть, вони “згоряють” або ж дають на 20-30% менші врожаї ніж в сусідніх регіонах. Тож для агровиробників нічим замінити жито цієї осінньої посівної або наступного, 2023, року. І якби експорт не розблокували, цю культуру просто не вирощували б більше або аграрії взагалі б припинили ведення бізнесу через відсутність обігових коштів та ще й після окупації», — наголошує Сюзана Григоренко, виконавча директорка НАУ.

Тому розблокування експорту — важливий сигнал і мотивація для агровиробників продовжувати роботу. Це дасть кошти аграріям підготуватися до посівної та принесе гроші в український бюджет. А виробники й постачальники насіннєвого жита отримають нові замовлення та можливість для торгівлі. Адже насіння жита цьогоріч було висіяно на 700 га в Хмельницькій і Вінницькій області тільки компанією «КВС-УКРАЇНА». Це — гібриди і для зерна, і для силосу, і для годівлі тварин. Тобто, як бачимо, якби заборона продовжила діяти, постраждали б і зазнали б збитків інші пов’язані сектори. Тому НАУ вітає можливість експорту жита й вбачає в цьому перспективи для розвитку цієї нішевої культури.

https://agropravda.com/