Такого висновку дійшли учасники прес-конференції «Введення квот на імпорт міндобрив через суд: театр абсурду, за який заплатять аграрії», яка відбулася 2 квітня за підтримки ГС «Всеукраїнський аграрний форум».

«Суд вийшов за межі своїх повноважень. Він не може змусити колегіальний орган, яким є МКМТ, прийняти те чи інше рішення, адже кожен член колегіального органу за законом зобов’язаний голосувати відповідно до того, як він сам розуміє ситуацію. Це рівнозначно тому, щоб змушувати Верховну Раду прийняти той чи інший закон», — говорить заступник голови ГС «Всеукраїнська Аграрна Рада» Михайло Соколов.

За його словами, рішення суду, у якому б аргументовано йшлося про те, що саме і чому суд постановив, наразі немає — його мають оприлюднити лише протягом наступних семи днів.

«Наразі ж ми можемо спиратися лише на те, що було сказано суддею під час засідання. А він сказав, що задовольнив вимогу позивача, яким є дві компанії з групи компаній Ostchem, і зобов’язує Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі скасувати своє рішення від 22 червня 2020 року про недоцільність квотування на ринку мінеральних добрив, і запровадити заходи для захисту національного виробника з урахуванням позиції суду. При цьому, я нагадаю, ми досі не знаємо, яка позиція суду», — говорить Михайло Соколов.

Він зазначив, що суто з юридичної точки зору, у цьому випадку суд міг постановити, що у ході розслідування МКМТ були формальні порушення, з чим аграрна спільнота також не згодна, і, скажімо, змусити комісію переглянути рішення на основі повної інформації, яку виявили у ході судових засідань. У даному ж випадку рішення ОАСК є не лише незаконним та необґрунтованим, а ще й таким, що суперечить національним інтересам України.

Економічне підтвердження цьому надав професор Київської школи економіки (KSE) Олег Нів’євський. За його словами, аналітики KSE надали попередні розрахунки економічних наслідків від запровадження квот на імпорт мінеральних добрив ще рік тому, і вже тоді дали негативну оцінку цьому механізму. З того часу у науковців була можливість ґрунтовніше вивчити це питання і отримати більш точну оцінку сукупного впливу від запровадження квот на економіку України.

«В цілому, сукупний ефект на економіку України буде від’ємний, і держава втратить від цього близько $120 млн. Виграють від квот, безумовно, виробники мінеральних добрив. Їх вигода складе близько $90 млн. Крім них, від запровадження квот виграють також трейдери та імпортери, чия вигода складе близько $74 млн. Найбільших же втрат зазнають сільгоспвиробники — близько $275 млн. Якщо зважити всі плюси і мінуси, в цілому Україна буде лише втрачати від задіяння такого механізму», — стверджує науковець.

Крім того, Олег Нів’євський зауважує, що слід зважати і на інші негативні наслідки. Зокрема на те, яким чином буде відбуватися ліцензування імпорту. Адже в Україні історія ліцензування хоч експортних, хоч імпортних квот, завжди має корупційну складову. Від непрозорого механізму держава буде ще більше втрачати. Ще один мінус полягає у відсутності гнучкості для користувачів мінеральних добрив, адже важко наперед передбачити з якої країни відбуватиметься постачання мінеральних добрив, і якщо з якихось причин вона припинить постачання, чи можна буде швидко переключитися на поставки з інших країн.

«Якщо поділяти аграріїв за земельним банком на великих, середніх та малих, то найбільше у цьому випадку постраждають саме малі сільгоспвиробники, тому що у їх структурі собівартості виробництва витрати на мінеральні добрива становлять більшу частку, ніж у великих і середніх виробників. Тому, при зростанні ціни в результаті запровадження квот на імпорт, вони будуть втрачати більше за інших, що дуже дивно для держави, яка своїм пріоритетом визначає підтримку малих виробників», — говорить Олег Нів’євський.

Голова ГС «Аграрний союз України» Геннадій Новіков вбачає у такому рішенні ОАСК заангажованість та лобізм інтересів конкретного виробника.

«Ринок мінеральних добрив в Україні доволі монополізований, і якщо він закриється внаслідок введення квот, то ринкових інструментів впливу на нього просто не існуватиме. Саме з цієї причини українські сільгоспвиробники досі платили за добрива на 20—40% більше, ніж їхні колеги з ближнього закордону. А в результаті це впливає на конкурентні переваги української аграрної продукції на світовому ринку — нашим аграріям конкурувати стає важче. За останні два роки на нашому ринку з’явилися інші постачальники мінеральних добрив, і конкуренція сформувала більш ринкову ціну на них. А рішення суду, що враховує ситуацію чотирирічної давнини і не враховує ситуації сьогоднішньої, виглядає дуже заангажованим. Зараз немає того спаду виробництва, що був у 2017 році, на який посилається у своєму рішенні суд, а монополісту потрібно вчитися працювати у ринкових, а не в тепличних умовах, в яких він працював багато років», — говорить Геннадій Новіков.

Генеральний директор асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» Роман Сластьон підтвердив, що наразі Ostchem займає на ринку монопольне положення і нагадав, що Антимонопольний комітет ще 2019 року вимагав, щоб компанія продала один зі своїх активів і позбулася монопольного становища на ринку.

«За підсумками 2020 року, за нашими підрахунками, частка ГК Ostchem становить 65% від всього ринку азотних добрив в Україні. Якщо ж говорити про найбільш популярну аміачну селітру, то 100% її виробництва в Україні представлене саме ГК Ostchem. Звісно, що можливість відсікти імпорт шляхом квотування, є дуже цікавою для цього виробника, тому що імпорт є єдиним стримуючим фактором, балансом конкуренції, і допомагає хоч якось стримувати ціни на українському ринку. Квотування на монополізованому ринку неможливе. Це нонсенс і з точки зору економіки, і з точки зору політики», — наголосив Роман Сластьон.

За його словами, уся аграрна спільнота стурбована рішенням ОАСК, і буде наполягати, щоб Міністерство розвитку економіки, торгівлі і сільського господарства подало апеляцію, і слідкуватиме за тим, щоб в Україні не відбувалося подальше посилення монополії.

«У нас також викликає сумнів трактування поняття національного виробника, адже в публічному просторі вже неодноразово з’являлася інформація, що фонд «Промышленных активов», заснований «Внешэкономбанком» Росії тримає в заставі практично усе майно ГК Ostchem. Тобто ми говоримо про захист національного виробника, який повністю в заставі російського банку? Мені це здається ще однією краплею абсурду у цій справі», — підсумував свій виступ Роман Сластьон.

Марія Дідух, директор ГС «Всеукраїнський аграрний форум» від імені усіх українських виробників ще раз наголосила, що аграрії не відмовляються від українських добрив, але вони хочуть продукції високої якості, конкурентної ціни та гарантій вчасних поставок.

«Українські аграрії готові купувати українські добрива і допомагати розвиватися вітчизняній галузі, але ми хочемо, щоб вона працювала у ринкових умовах і забезпечувала гідну якість продукції. Ми не хочемо вгадувати будуть завтра добрива чи ні, адже ми прекрасно розуміємо, що квотування — це свого роду ручний режим. Яким буде механізм цих квот? Якщо призупиниться ввезення добрив, бо нібито розглядається процес ліцензування і видачі квот, в українського виробника не буде вибору у кого купувати і за якою ціною. Тому ми не залишимо цю ситуацію поза увагою і сподіваємося, що Мінекономіки подасть апеляцію щодо цього рішення», — сказала вона.

Нагадаємо, 31 березня Окружний адміністративний суд міста Києва своїм рішенням зобов’язав Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі скасувати її рішення від 22 червня 2020 року та зобов’язав МКМТ ввести квоти на імпорт мінеральних добрив в Україну, чим задовольнив позовні вимоги ПрАТ «Азот» та ТОВ «Хімвектор», які входять до складу групи компаній Ostchem, що належить Дмитру Фірташу.

Позови компанії подали в липні 2020 року після того, як МКМТ оприлюднила рішення не вводити квоти на імпорт мінеральних добрив.

https://agropravda.com/