Особливості та перспективи вирощування льону

29 апр, 18:50

Минулого року наша країна експортувала насіння льону більш ніж на $27 млн. Україна має значні перспективи вирощування цієї культури, але для розвитку галузі потрібна державна підтримка.

Світовий попит на льон зростає, а трійка країн-лідерів з вирощування цієї культури — Канада, Китай та Росія. У 2014 році їх сумарна частка, разом з Казахстаном, склала майже 76 % загального обсягу. Загалом з 2010 по 2014 роки об’єми світового виробництва додали 40 %, досягнувши 2,6 млн тонн. Але цього однаково недостатньо для забезпечення існуючої потреби майже в 3 млн тонн. Крім того позиції Канади, яка є основним експортером льону, були послаблені в результаті заборони на ввезення насіння зі слідами ГМО в деякі країни Європи. Завдяки близькості України до кордонів ЄС та натуральності української продукції, вітчизняні льонарі мають вагомі шанси завоювати нові ринки.

В Україні до 2014 року врожайність льону-кучерявця, тобто олійного льону, стрімко падала: в 2011-му українські аграрії збирали 8,7 центнера з гектара, але вже за два роки показник урожайності зменшився на 2 ц/га. Площі посівів у цей період теж скоротилися майже вдвічі: з 60,3 до 33,7 тис. га. Однак неочікувано для фермерів 2014-й рік показав рекордний урожай — 12,3 центнерів з гектара. Внаслідок цього Україна увійшла до десятки країн з найбільшими об’ємами вирощування льону і займає 1,6 % у світовій структурі виробництва цієї культури. Побачивши переваги, у 2015 році аграрії збільшили посівні площі до 62,2 тис. га.

Причина популярності олійного льону - в широкому спектрі його застосування. В насінні льону міститься біля 45-50 % олії, в складі якої є п’ять жирних ненасичених кислот - олеїнова, лінолева, ліноленова, пальмітинова та стеаринова. Лляну олію використовують в багатьох галузях промисловості: харчовій, парфумерній, автомобільній, електротехнічній, авіаційній та металообробній, а також у миловарінні та медицині. Насіння льону є цінною біологічною добавкою, його вживання сприяє зниженню вмісту холестерину в крові. Макуха з насіння олійного льону в своєму складі має біля 40 % протеїнів, тож є дуже поживною. З неї виробляють корм для тварин та суміші на корм рибі. А завдяки тому, що лляна олія належить до висихаючих олій, з неї виготовляють найкращу оліфу.

Однією з основних проблем галузі є відсутність заводів для переробки: всі олійні підприємства зайняті соняшником, ріпаком, соєю. Через це аграріям доводиться експортувати насіння, що призводить до втрати потенціальних прибутків. Україна продає льон 45 країнам, а найбільші партії закупають В’єтнам, Єгипет, Туреччина, Польща та Австрія.

Але й тут існують певні труднощі: експортне мито складає 10 %, що є досить відчутним для кишені аграріїв та зменшує конкурентоспроможність українських виробників насіння. У травні минулого року було подано законопроект №4737 щодо зменшення розміру мита, зараз він знаходиться  на розгляді у Верховній Раді. Зниження податку на експорт переробленої продукції також допомогло б залучити інвестиції до галузі.

Відродженням льонарства на Житомирщині займається аграрна компанія “Зоря”. З приходом у 2013 році нової власниці підприємство вже за рік досягло кращого в регіоні врожаю олійного льону та змогло налагодити прямий експорт продукту. Загалом у Житомирській області усього за три роки вдалося збільшити посіви олійного льону в десять разів: з 320 га до майже 3 тис. га.

Якщо ситуація з олійними сортами потроху налагоджується, то вирощування льону-довгунця переживає стагнацію. Посівні площі цього виду льону, який використовують у текстильній промисловості, за останні 25 років зменшились аж у 85 разів! На початку 90-х Україна виробляла 15 % світових обсягів льоноволокна, а вже у 2011 році частка нашої країни складала всього 0,1 %. Варто зазначити, що дефіцит лляного волокна на світовому ринку навіть більший, ніж олії цієї рослини, адже льону-довгунця сіють значно менше. В Україні цю культуру сьогодні вирощують лише у трьох областях: Чернігівській, Сумській та Житомирській.

Особливості вирощування льону: потрібно дотримуватися правил сівозміни та слідкувати за підживленням.

Тим, хто планує займатися вирощуванням льону, слід врахувати ряд особливостей цієї рослини.

По-перше, льон потребує частих сівозмін: не можна висаджувати цю рослину на одному місці більше трьох років поспіль. Повернутися до тих самих площ можливо лише через 5–7 років. Якщо не дотриматись цієї вимоги, урожай може загинути ще під час сходів. Причиною такого явища є так звана «льоновтома»: у ґрунті накопичується шкідлива мікрофлора.

По-друге, для засівання льоном найбільше підходять землі, де перед цим росла озима пшениця чи овес після картоплі. До речі, для пшениці льон є бажаним попередником, він підвищує її врожайність на 10 %. В сівозміні льоном можна замінити ярий ріпак.

Що стосується підживлення ґрунту, то для такої культури краще підходять органічні добрива, а саме розмолотий пташиний послід, який потрібно вносити восени. З азотними добривами слід бути обережними: льон до них дуже чутливий. Надлишок азоту при вологій погоді може викликати вилягання стеблостою, а за умов посухи льон піддасться підгорянню.

Україна має великий потенціал розвитку льонарства, до того ж ця ніша світового ринку заповнена не повністю, тому експортні можливості широкі. Але значно вигідніше було б не лише вирощувати, а й переробляти льон в Україні. Сьогодні ж бачимо, що аграрії продають за кордон переважно сировину – насіння. З 2014 року почалось поступове відродження галузі, посівні площі як льону-довгунця, так і олійних сортів, зростають. За умови підтримки держави та інвестування в льонопереробку наша країна може повернути собі славу світового лідера галузі.

agronews.ua


Адрес новости: http://agrinews.com.ua/show/304378.html



Читайте также: Торгово-промышленные новости ELCOMART.COM