Картопляний культ: працюють усі, щоб було чому гнити

Картопля - другий хліб і майже тотемний продукт українців. Навіть та меншість, яка не їсть її щодня, змушена двічі у рік їздити в село «на картоплю». Така у нас культура. Ми займаємо четверте місце у світі по її вирощуванню. Але продавати за кордон не можемо: покупцям потрібні великі партії від великих виробників. До слова, половина з того, що виростили люди, згниває, або йде на корм тваринам.

Станом на перше листопада виробництво картоплі в Україні склало 21,7 млн тонн, що майже на 5% більше, ніж минулого року, повідомляє Держстат. Ці дані трохи завищені, говорить голова Української асоціації виробників картоплі (УАВК) Микола Гордійчук, за словами якого скоріше за все картоплі насправді було зібрано не більше 15 млн тонн.

Різниця даних пояснюється просто: промислове виробництво займає лише незначну частину картопляного ринку України. Майже 95% картоплі вирощує населення.

Через супермаркети продається в рік приблизно 3 млн тон картоплі, а ми з‘їдаємо у двічі більше - не менше 6 млн тонн, або 120-128 кг на людину, так оцінює обсяги внутрішнього ринку Картопляна асоціація. “

Ще близько 3-4 млн тонн щороку згниває, люди, котрі виростили пару сот кіло на городі ховають свій врожай у погріб, а ця технологія із сивої давнини не замінює якісне велике овочесховище. Частина врожаю йде на корм тваринам.

“Складна ситуація, ціна на картоплю вкрай низька. У виробника картопля коштує 3-3,50 грн. за кілограм. При чому внутрішній ринок суттєво не змінився. Люди продовжують масово вирощувати картоплю. А ті виробники, що працюють, конкурують за місце на полицях торгівельних мереж, - говорить Гордійчук. У 2016 році бульба виросла так собі, були волога весна та сухе літо. Картопля неоднорідна, маленька, а шкірка швидко псується. “До поганої погоди додалися хвороби на полях і картопля у нас не вродила”, — підтверджує керівник фермерського господарства “Аделаїда” Сергій Рибалко.

Професіоналам не цікаво
Найбільший виробник картоплі в Україні - агрокомпанія “Мрія”, яка цього року засіяла дві тисячі гектарів. За даними УАВК, є ще декілька компаній, які вирощують рослину на приблизно тисячі гектарів. Але переважно площі, які фермери відводять під картоплю, коливаються у межах 100-200 гектарів.

За словами представника голандської компанії HZPC Ігоря Чечітко, навряд чи можна прогнозувати, що в найближчі роки співвідношення фермери-населення сильно зміниться. За даними опитаних гравців ринку, адже картопля є відносно низькомаржинальною культурою, яку, до того ж, Україні складно експортувати. Якщо в 2011 році при врожайності близько 20 центнерів з гектара можна було мати маржу в 60-70%, то зараз щоб отримати 20-30%, треба збирати не менше 35 центнерів.

В першу чергу змінила маржу девальвація гривні. В собівартості фермерської картоплі імпортні компоненти займають значну частку. По-перше, майже все насіння картоплі - імпортне. Переважно постачальники - це Франція та Нідерланди. Навіть з сусідньої Білорусі імпортують насіння сортів з високим вмістом крохмалю.

Також імпортуються добрива та хімія від хвороб і шкідників. За оцінками Чечітка, щоб засіяти гектар картоплі, яку можна продати закордон, треба витратити від 60 до 90 тис. грн (в залежності від класу початкового матеріалу). Крім того, техніка, яка потрібна для саджання картоплі, є доволі специфічною, та кожна компанія, яка ввела картоплю до посівної карти, мусила закупати її окремо.

Купили спеціальні трактори – діватися нікуди, такі компанії продовжують її вирощувати.

“Вклавши гроші в техніку, в пакувальні лінії та потужності для зберігання, важко згорнути ці інвестиції, адже, крім я для картоплі, використати це для вирощування інших культур неможливо”, - впевнений Чечітко.

Збільшити маржу, підвищивши ціну на внутрішньому ринку, для компаній нереально – на базарі продаватимуть дешевше. Люди не користуються дорогими хімікатами і хоч іотримують врожайність меншу ніж фермери і агрокомпанії, «людська» картопля має нижчу собівартість.

В обхід кордону
За даними Державної фіскальної служби, протягом десяти місяців 2016 року Україна імпортувала картоплі на 4 млн доларів, а експортувала на 1,3 млн. “Майже увесь імпорт - це насіннєвий матеріал. Адже купувати імпортну картоплю для внутршнього споживання при існуючому курсі надто дорого”, - говорить Гордійчук.

За його словами, невеличкими партіями картопля імпортується протягом березня-квітня, коли ще немає молодої картоплі, а покупцям її вже хочеться. Але останні роки обсяги набагато менші, ніж п’ять років тому, - у 2011-2013 роках Україна в середньому імпортувала картоплі з Єгипту приблизно на два мільйони доларів в рік.

Поступово скорочуються у грошах і обсяги експорту. У 2011 році головним імпортером була Росія, яка купила картоплі на 2,8 млн доларів, то в 2014 році кількість витрачених нею на українську картоплю грошей зменшилась до 1,3 млн.

У 2015-2016 роках експорт української картоплі в Росію заборонений, але це не означає що її там немає. Просто йде вона через Білорусь, яка раптово почала купувати у нас свій традиційний продукт на 1,2 млн доларів в рік.

Але контрабандні продажі не компенсують втрату російського ринку. Компаніям також треба шукати збут для приблизно 30% картоплі з внутрішнього ринку, яка раніше продавалась на Сході та у Криму.

За даними ДФС, крім Білорусі, українські компанії експортували картоплю минулого року до Грузії, Азербайджану, Молдови та Туреччини. За словами Гордійчука, йдуть перемовини щодо експорту до ЄС. Є певна зацікавленість у Південної Кореї, Японії та Малайзії. Але, щоб отримати вихід на ці ринки, компаніям треба дуже ретельно підійти до якості продукту. А з цим є проблема.

Вирощується промисловим способом не більше 5%, а експортується близько 2%, зібрати велику партію експортної якості важко.

“Для експорту необхідно зібрати з одного поля велику партію картоплі однорідної якості і сорту, без пошкоджень. Це дуже складно. Тому навіть, якщо ми маємо замовлення на велику партію, виконати його не завжди вдається”, - говорить Гордійчук.

За його словами, максимальна партія, яку зібрали члени Асоціації, склала 600 тонн. А експортувати картоплю, яку вирощує населення, не можна взагалі. “По-перше, не збереш 20 тонн однорідного товару. По-друге, не отримаєш всі потрібні сертифікати, бо невідомо, яке поле перевіряти”, - говорить голова УАВК.

Тому, хоча Україна — четвертий виробник у світі та має 6,2% від світового виробництва картоплі, ринок не є професійним. Та йому є куди розвиватися. За словами Чечітко, тільки зрошення додає 10 центнерів до врожайності з гектару. Друге – це, безумовно, система насінництва і вирощення якісного матеріалу. Третє – це технології, правильне і своєчасне використання необхідної хімії. Якщо в Нідерландах, Бельгії, Франції – середній показник 52 тони з гектара, то в Україні – 16 у приватників і 25-27 у фермерів і компаній. Є над чим працювати.

agronews.ua