Пан або пропав: чи зробить Україна ставку на реформування сільського господарства?

На Київському міжнародному економічному форумі визначать реальні шляхи перетворення аграрного сектору України на рушійну силу економічного зростання

 

 

На Київському міжнародному економічному форумі (КМЕФ), який пройде у столиці 2 жовтня 2014 року, обговорюватимуть реформування пріоритетних галузей і напрямки нової економіки країни, здатні вивести Україну в економічні лідери. Про амбітність цілей і завдань, що стоять перед форумом, говорить і слоган заходу: «Україна: з третього світу в перший».

На КМЕФ йтиметься про високі технології, машинобудування, освітню революцію, можливі точки зростання та фінансування проектів розвитку. Окрема панельна дискусія під назвою «Сільське господарство: добувна чи переробна галузь» буде присвячена аграрному сектору та нагальним питанням його майбутнього.

Сільське господарство відіграє важливу роль в економіці України. У ньому виробляється понад 8 % ВВП та працюють 5,5% усіх зайнятих. Якщо врахувати пов’язані з ним галузі, такі як постачання виробничих ресурсів та харчова промисловість, то частка аграрного сектора у ВВП зростає до 22 % та у зайнятості — до 10 %. Незважаючи на ці вражаючі показники, сільське господарство розвивається значно нижче свого потенціалу, що підтверджується міжнародними порівняннями продуктивності.

«Україна має все необхідне для успіху: суперталановитих людей, вигідне геополітичне розташування, сприятливий клімат, чорноземи. Але дуже довго країні бракувало проукраїнської прагматичної активної політики. У нас є дефіцит національної економічної політики, в тому числі й в галузі сільського господарства. Необхідно, щоб і політики, і бізнес, і прості українці перетворилися на садівників, які б культивували Україну-сад», — зазначив член організаційного комітету КМЕФ, президент асоціації «Інноваційний розвиток України» Віктор Галасюк.

Головна мета аграрної панелі КМЕФ полягає в узгодженні інтересів усіх фігурантів ринку для найбільш ефективного його розвитку та підготовка пропозицій уряду щодо способу та умов продажу землі.

Учасники обговорюватимуть стратегію розвитку галузі та суміжних секторів (виробництво сільгосптехніки, добрива, насіннєвого матеріалу тощо). Окрім того, відбудуться дискусії стосовно потрібних технологій та їхнього впливу на прибутковість .

Інша важлива тема панельної дискусії: яку додану вартість створює кожен з аграрних підсекторів . Саме це                й показник має визначати  того, хто працюватиме на ринку.

 

Довідково.

Цілі гравців аграрного ринку дуже різні. Для розробки оптимальної стратегії, що задовольнить зацікавлені сторони, потрібно іти на поступки та шукати компроміси.  Великі та надвеликі підприємства, які концентрують у своїх руках від 50 тис. до 1 млн га оброблюваних земель, зацікавлені в організації виробництва на експорт, перш за все зернових. Вони мають доступ до фінансового капіталу й до потрібних технологій, тому проблемою називають відсутність реальної приватної власності на землю та можливості купувати її. Спосіб подолання перешкод вбачають у створенні умов для консолідації угідь, які утримують на правах оренди. Це, згідно з їх позицією, потрібно зробити за рахунок дозволу продажів землі сільськогосподарського призначення. Також їм потрібна можливість вільного постачання продукції на експорт (переважно сировини у вигляді зерна) без ризиків обмежень експорту та додаткових податків.

Середні підприємства, які мають від 10 до 50 тис. га землі, зацікавлені в розвитку інфраструктури постачання сільськогосподарської продукції на експорт, відсутності державних і приватних монополій та в доступі до фінансового капіталу й технологій. Також вони беруть участь у переробці сільськогосподарської сировини та зацікавлені в захисті та просуванні своїх інтересів на зовнішніх ринках, зокрема в субсидіях держави, аналогічних тим, що існують в ЄС, а також деяких протекціоністських заходах.

Малі та середні господарства, які контролюють від 1 до 10 тис. га землі, перш за все, зацікавлені в захисті від неринкових дій і монопольних змов великих підприємств, спрямованих на зменшення їхньої рентабельності, у доступі до дешевого капіталу, техніки та технологій, у широкому розвитку кооперації, обмеженому продажу землі та недопущенні її концентрації під контролем чи у власності великих агрохолдингів. Малі та середні господарства тяжіють не лише до експортоорієнтованого виробництва зернових продуктів, але також до наповнення внутрішнього українського ринку продуктами харчування власного виробництва. Частина з них може займати нішу органічного землеробства.

Середні сільгосппереробники потребують тісної співпраці з виробниками сільськогосподарської сировини, захисту від несправедливої конкуренції з великими підприємствами та іноземними постачальниками готової продовольчої продукції. У свою чергу, великі сільгосппереробники зазвичай є частинами великих іноземних холдингів або самостійними гравцями з іноземним капіталом і потребують збереження нинішнього стану. Вони давно працюють згідно з міжнародними стандартами щодо якості своєї продукції та не мають проблем із забезпеченням якості у разі здійснення поставок на експорт. Вони зацікавлені у створенні ширших умов, що забезпечуються імплементацією Угоди про асоціацію з ЄС та іншими угодами про вільну торгівлю, особливо в умовах блокування поставок на ринок РФ.

Іноземні продавці сільськогосподарської техніки та насіннєвого матеріалу наполягають на мінімальних обмеженнях для імпорту продукції в Україну, а вітчизняні продавці сільськогосподарської техніки та насіннєвого матеріалу вимагають протекціоністських дій уряду та спеціальних умов фінансування.

 

Київський міжнародний економічний форум (КМЕФ) — постійно діючий майданчик для формування стратегії економічного розвитку України. Орієнтований на організацію діалогу експертів, бізнесу та влади, запозичення кращого світового досвіду, створення «дорожньої карти» розвитку та сприяння конвертації ідей у реальні дії.
 

 

Організатори:

 

«Національний університет «Києво-Могилянська академія» (НаУКМА) — один з трьох найстаріших вищих навчальних закладів України, правонаступник Києво-Могилянської академії (1659–1817); налічує 6 факультетів, 28 наукових центрів і лабораторій, Києво-Могилянську бізнес-школу (kmbs), 9 відділів Наукової бібліотеки, понад 9 000 випускників; більше 800 викладачів і співробітників щорічно навчають 3 469 студентів.

 

Київська школа економіки (KSE) — навчальний заклад світового рівня, діяльність якого сприяє розвитку сфер економіки, бізнесу, а також економічної політики в Україні та сусідніх державах.

 

Дискусійний клуб «КОЛО» — спільнота представників середнього бізнесу, державних управлінців, учених, експертів, діячів культури та журналістів, які реалізують спрямовані на соціально-економічний розвиток України ініціативи.
koloclub.org

 

Асоціація «Інноваційний розвиток України» об’єднує провідні міжнародні та національні компанії у сфері високих технологій, освіти й науки, інформаційних технологій, машинобудування, мікроелектроніки, енергоефективності. Місією асоціації є cтворення умов для високотехнологічного бізнесу в Україні.