У Києві відбулася офіційна презентація проекту ТАСІС Європейської комісії в Україні "Розвиток системи професійного навчання на робочому місці".Про завдання проекту і порядок його реалізації кореспондент "Урядового кур'єра" довідався в розмові із заступником міністра праці та соціальної політики України Наталією Івановою. Саме це міністерство є головним бенефіціарієм проекту.

- В Україні існує доволі широка мережа закладів, які готують фахівців для виробництва - від вищих навчальних закладів до профтехучилищ. Чим зумовлена потреба вчити їх ще й на робочому місці?

- Насамперед зазначу, що потреба в навчанні впродовж всього трудового життя обумовлена сучасним технічним та технологічним розвитком, оновленням виробництва, розвитком інформаційних технологій тощо. Без перебільшення скажу, що високий професійно-освітній рівень робочої сили є однією із основних складових високої контоздатності вітчизняної економіки. А без неї нам немає чого робити на європейському і взагалі світовому ринках.

Сьогодні підприємства, установи та організації досить тісно співпрацюють з навчальними закладами різних типів на договірних засадах. Зокрема, професійне навчання фахівців з вищою освітою практично повністю здійснюється у вищих навчальних закладах (відповідно до діючого законодавства підприємства мають право проводити на робочому місці лише короткотермінові курси підвищення кваліфікації фахівців). Для професійної підготовки, перепідготовки чи підвищення кваліфікації робітничих кадрів залучаються професійно-технічні навчальні заклади. Із загальної кількості працюючих, охоплених навчанням в 2004 році, близько 40 відсотків навчались на договірних засадах у навчальних закладах.

Проте забезпечити підприємства кваліфікованими кадрами повною мірою навчальні заклади не готові. Сьогодні на виробництві наявні понад п'ять тисяч професій, тоді як професійно-технічні навчальні заклади готують їх лише за 550. Хоча, відверто кажучи, і за цими професіями ПТУ не в змозі повністю задовольнити існуючу потребу, що є наслідком досить складного й тривалого в часі механізму їх ліцензування. Як наслідок, значна кількість підприємств постійно відчуває дефіцит кваліфікованих робітників, зокрема токарів, ливарників, ковалів, термістів, слюсарів-інструментальників, фрезерувальників та інших. До того ж ПТУ, як правило, здійснюють випуск один-два рази на рік, що також ускладнює задоволення поточних потреб підприємств у кваліфікованій робочій силі.

Загострення дефіциту кадрів з основних виробничих професій зумовлюють і демографічні процеси, зокрема старіння й поступове вибуття висококваліфікованих працівників, значна частина яких на багатьох підприємствах має передпенсійний вік.

Роботодавці сьогодні потребують не просто робітників чи фахівців, а високо-кваліфікованих працівників, які володіють сучасними технологіями, технікою та обладнанням. Матеріально-технічна база навчальних закладів, особливо професійно-технічних, не завжди може забезпечити такий рівень підготовки. Тому роль системи професійного навчання на робочому місці у підвищенні фахового рівня працівників відповідно до потреб виробництва є надзвичайно важливою. Стрімкий розвиток науки і техніки потребує від учасників трудового процесу постійного оновлення знань і навичок. Для прикладу: в країнах Європейського Союзу навчанням охоплені не менше 20 відсотків працюючих, а в Японії - 80 відсотків. О

тож питання професійного навчання кадрів на виробництві є вкрай важливим та актуальним не лише для конкретних підприємств, а й для економіки України в цілому і перетворюється сьогодні на один з найважливіших чинників підвищення продуктивності праці, забезпечення випуску контоздатної продукції, інтеграції України у світове економічне співтовариство.

- Які конкретні завдання передбачені проектом?

- Напрями діяльності та очікувані наслідки проекту визначені його технічними завданнями. Насамперед ми виходили з необхідності розв'язання накопичених проблем у сфері професійного розвитку трудового потенціалу країни, в тому числі розвитку персоналу на виробництві.

Основним нашим завданням на сьогодні є підтримка підприємств, створення умов для навчання кадрів на виробництві, усунення тих проблемних питань, які негативно впливають на процес його організації і потребують законодавчого врегулювання. Зокрема, це ліквідація або максимальне спрощення дозвільної системи на право здійснювати навчання персоналу, розробка та запровадження методик, зорієнтованих на навчання дорослих, підготовка нормативно-правових актів з питань організації навчального процесу на виробництві тощо.

Досить гостро на сьогодні стоїть питання інформаційно-методичного забезпечення підприємств необхідними посібниками, нормативно-правовими, навчально-програмними та методичними матеріалами. Нині за відсутності механізму забезпечення підприємств, особливо недержавної форми власності, відповідними матеріалами на значній їх кількості немає діючих нормативно-правових актів з питань професійного навчання персоналу, на більшості з них використовуються застарілі навчальні плани та програми, які не відповідають вимогам сучасного виробництва, що знижує результативність цієї роботи.

Проблемним залишається і ставлення значної кількості роботодавців до навчання власного персоналу, нерозуміння ними його важливості. Тому актуальним сьогодні є визначення ефективності професійного навчання персоналу та його впливу на економічний стан підприємства, вивчення та поширення кращого досвіду з цього питання.

У розв'язанні зазначених проблем ми покладаємо значні надії на цей міжнародний проект. Я переконана, що комплексний підхід, поєднання зусиль уряду та міжнародного досвіду стане основою для суттєвого покращення якості професійно-кваліфікаційного рівня вітчизняної робочої сили, її контоздатності на ринку праці та дасть змогу створити ефективно діючу систему професійного навчання. Доказом саме комплексного підходу у цьому питанні є те, що Міністерством праці та соціальної політики спільно із заінтересованими центральними органами виконавчої влади, соціальними партнерами розроблено і подано на розгляд уряду проект Закону України "Про професійний розвиток персоналу на виробництві".

Dcz