Ровенский судья будет сам отстреливать подозрительных лиц

Суддя Рівненського районного суду Віктор Лопацький дав правоохоронцям місячний термін, щоб затримали нападників. Далі він діятиме сам... Якщо помітить навколо щось підозріле — стрілятиме з вогнепальної зброї без попередження.

Коментар прокурора міста Ігоря Ольшанецького:

— Слідчі міського відділу міліції одразу порушили кримінальну справу за фактом хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку, яке вчинене із застосуванням вогнепальної зброї (ч.4 ст.296 Кримінального кодексу України). У свою чергу прокуратура міста ініціювала перевірку на наявність злочину, передбаченого статтею 379 цього кодексу (Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя). Після завершення перевірки слідчі прокуратури приймуть законне процесуальне рішення.

— Три постріли з пістолета “ТТ” пролунали у Рівному близько сьомої години вечора 14 березня біля будинку, де мешкає пан Лопацький. Невідомий намагався поцілити у суддю, коли той вийшов на веранду перевірити показники газового лічильника. І щойно він увімкнув світло, почув постріл. Вслід пролунали ще два, щойно чоловік присів під вікном.

— Це вже не перший випадок нападу на голову районного суду. 25 жовтня торік пізно ввечері четверо невідомих напали на нього, коли він ставив свій автомобіль у гараж. Тоді нападники обійшлися без вогнепальної зброї. Суддя відмовлявся будь-що коментувати журналістам.

— Проте події, які сталися біля його будинку 14 березня, змусили пана Лопацького звернутись до місцевих ЗМІ. Через п’ять місяців суддя пообіцяв оприлюднити усі факти, докази, які йому відомі з приводу подвійного нападу на нього. Бо зрозумів, якщо не почне говорити, усе може закінчитися для нього найгірше.
Пан Лопацький каже, що після першого нападу навколо нього почали розгортатись якісь незрозумілі події.

— — Близько півночі (25 жовтня – авт.) приїхав додому та ставив автомобіль у гараж, — розповідає Віктор Лопацький. — Коли зачиняв двері гаража, до голови мені хтось приставив малокаліберний пістолет з глушником. Невідомі у масках запхали усередину гаража, а один замахнувся сокирою. Я побачив лише силует, тому встиг трохи присісти. Удар від цього послабшав, я не втратив свідомість, але зімітував так, ніби знепритомнів. На мене тоді чомусь натягнули маску з вирізаними отворами. Тобто, я все бачив, що коїлось навколо. Затягнувши мене на заднє сидіння автомобіля, з обох боків підсіли ще двоє. Раптом відчинились передні дверцята, автоматично увімкнулось світло. За кермо сів один з нападників, обличчя якого було вже відкрите. Він мав керувати автомобілем, тому і зняв маску. Чоловіка я одразу впізнав, адже буквально минулого року розглядав кримінальну справу відносно незаконного заволодіння одним із рівненських ресторанів. Там фігурував такий собі Валентин Б. — саме той чоловік, без маски (ще тоді деякі колеги просили виправдати його, проте я категорично відмовився).

— — Мене вивезли у поле, продовжує пан суддя. — Там намагались розпитати, де я зберігаю гроші. Говорили російською мовою, але з явними ознаками поліщуцького діалекту. Нападники, мабуть, думали, що того вечора я буду напідпитку, адже в одного із суддів Апеляційного суду був день народження. Але я не пішов, крім того, ю майже не вживаю. Це їх дуже збентежило, вони усе відходили телефонувати комусь, з кимось радились. Потім кілька разів ударили мене битою, чим поламали ребра та відбили нирку. Стали прив’язувати до придоного стовпа. Один сказав: “В’яжемо тут”, одразу з боку почулось: “Яке тут? Його з дороги не видно...”. Коли в’язали до стовпа, я напружив руки. Тому зміг легко потім звільнитися від мотузок. Нападники сіли в автомобіль, від’їхали лише триста метрів та зупинились, у цей час я вже розплутував ноги. Вони підпалили автомобіль, пересіли в інший та поїхали геть.

— Діставшись до палаючого автомобіля, Віктор Лопацький загасив полум’я, благо, машина не дуже обгоріла. На ній суддя навіть зміг дістатися додому, де й викликав “швидку” та міліцію. Було вже близько першої години ночі. А через дві години, за словами пана Лопацького, начальник міліції області Сергій Піддубний вже знав ім’я та прізвище нападника, котрого впізнав суддя.

— — О дев’ятій ранку наступного дня в палату міської лікарні, де перебував я, намагався увійти незнайомий чоловік. Коли ж міліціонери не пустили його, на мою адресу він почав сипати погрози. Але чомусь міліціонери цей факт не зафіксували.
Обшуки у помешканнях підозрюваних почалися через кілька діб. До судді в палату стали приводити на опізнання. Одного він впізнав за зовнішністю, іншого — за голосом. Тоді затримали Валентина Б. Справу передали у прокуратуру, доручили розслідування прокурору-криміналісту Анатолію Перетятку.

— — Незважаючи на мої свідчення, опізнання підозрюваного, у ні виносять постанову про звільнення Валентина Б. Через деякий час, коли справу доручили слідчому прокуратури пану Процюку, виноситься постанова про звільнення усіх інших підозрюваних. Тоді до мене приставили охорону — кількох працівників спецпідрозділу “Грифон”, які ходили зі мною усюди, перебували навіть удома.
Пан Лопацький упевнений, що особа, яка стріляла 14 березня, намагалась не налякати, а саме поцілити у суддю, адже правоохоронці знайшли одну із бойових куль в отворі прямо під вікном, за кілька сантиметрів від того місця, де суддя впав. Це було останньою краплею терпіння Лопацького відносно подій, які тривають вже п’ять місяців. Тому на прес-конференції суддя дав правоохоронцям умовний термін — один місяць. Якщо вони не затримають нападників, суддя діятиме далі сам.
— Від сьогодні (16 березня — авт.) даю термін до 16 квітня. Якщо правоохоронці не встановлять осіб, вживатиму відповідні заходи, які забезпечать безпеку мою й моєї сім’ї. І зроблю для цього усе можливе. Відтепер я готовий на все. Якщо доведеться, сяду навіть за ґрати. Зараз мій стан знаходиться на крайній межі. Маю зареєстровану вогнепальну зброю. Тож, якщо побачу навколо щось підозріле для мене, або хтось слідкуватиме за мною — відкриваю вогонь без попередження.

— Віктору Лопацькому відоме ім’я та прізвище замовника нападів. Проте, через недостатній перелік доказів, оприлюднювати його поки не збирається. Лише сказав, що це — особа, яка займає досить поважну державну посаду, його колега.
Рівненська газета