Останнім часом на Івано-Франківщині чимраз більше поширювалися чутки, про можливу відставку голови ОДА Романа Ткача. Її вмотивовували як професійною непридатністю, так і передвиборчою потребою, Ткач ну ніяк не хоче вступати до лав НСНУ, обома руками тримаючись за рідний НРУ.

Щоправда, розмови про відставку губернатора розпочалися чи не на другий же день після його призначення, і за цими чутками, вірогідно, стояли люди, які самі горіли бажанням зайняти губернаторське крісло, або ж просто встромляли палки в колеса. Проте останнім часом розмови про відставку Ткача пожвавилися у зв’язку із заявою Президента про можливу відставку деяких губернаторів, які “не виконали завдань, не сформували довіру, не дали ефективних результатів”.

Та попри несприятливі для Романа Ткача прогнози, Івано-Франківський губернатор з командою двічі “відстрілявся”. Спочатку – „склавши іспит” віце-прем`єру з регіональної політики, а потім – і у залі Верховної Ради з позитивною оцінкою зумів відповісти на переважну більшість запитань, а відтак – залишитися в своєму кріслі. За його словами, „команда Івано-Франківської обласної державної адміністрації дістала позитивну оцінку, як одна з найкращих в Україні, область потрапила до трійки найкращих”.

Піддаючи аналізу роботу ІФОДА, не можеш уникнути питання: за що ж вони отримали позитивну оцінку і за якими критеріями оцінювалася робота облдержадмінстрацій, чи то економічними і соціальними показниками, чи особистою відданістю Президентові. Нова влада обіцяла сприятливий прозорий інвестиційний клімат, але розгорнувши реприватизаційну кампанію насправді перелякала потенційних інвесторів, бажаючих вкладати гроші в українську економіку.

 

Становище в області із залученням капітальних інвестицій є показовим в даній ситуацій, адже за зазначений період в регіон було залучено на 13% менше коштів, в порівнянні з тим же періодом минулого року. Цьому сприяла політика обласних посадовців, стосовно найбільших інвесторів в обласну економіку, адже наїзди в бік ЗАТ “Лукор” і ТК “Буковель” та інших компаній, зовсім не посприяли залученню коштів і добре, що Ткач і компанія вчасно схаменулися і полагіднішали в своїх заявах і діях, щодо регіональних інвестиційних лідерів.

Дещо краща ситуація в регіоні з бізнес-кліматом, тільки 33,4% підприємств області працювали зі збитками, тоді як в сусідній, Чернівецькій області 59,8%. , але водночас порівняння із Закарпатською областю (15,3%) показує, що стан справ є далеко ненайкращим і працювати є над чим. Досить непогано регіон виглядає і в будівельний галузі, область є лідером, після Києва само собо розуміється, у введенні в експлуатацію житла на душу населення і будівельна галузь розвивається дуже швидкими темпами.

Можливо в своїх діях обласне керівництво попало під вплив уряду Ю.Тимошенко, діючи в тому самому руслі, щоб не виглядати білою вороною. В середині 80-х на початку 90-х років в США проводилася економічна політика лібералізації економічних відносин і зменшення соціального навантаження на бюджет, яка дістала назву рейганоміка і яка дала позитивний поштовх в економічному розвитку держави аж до кінця 90-х. В Україні 2005р. впроваджувалася в життя економічна політика жорсткої централізації економіки і збільшення соціального навантаження на економіку, результат ми відчуваємо своїми ж гаманцями, дістаючи суттєво більші заробітні плати, ми водночас не помітили суттєвого зростання нашого добробуту, такий спосіб ведення економіки можливо дістане свою назву.

Напрошується запитання, коли ж бо наші урядовці і регіональні лідери, нарешті зрозуміють, що вони є водночас і політиками і господарниками, що їм потрібно добирати слова якими вони висловлюються, адже їхні висловлювання подекуди можуть справді мати ціну золота, але в зворотньому розумінні. І потрібно запам`ятати, що Україні не відмінена презумпція невинуватості і звинувачувати когось без рішення суду є прямим порушенням законів і може мати наслідки, і що бізнес не є дійною коровою з якого можна постійно “доїти” гроші водночас мішаючи із землею.

В Україні і в області зокрема, стала помітною тенденція, коли ми з обіймами зустрічаємо іноземців-інвесторів, водночас з пересторогою дивлячись на вітчизняних інвесторів, які часами пропонують бізнес проекти вигідніші і перспективніші. І саме представники середнього і малого бізнесу були масово на майдані, не шкодуючи грошей на потреби революції, захищаючи ідеали демократичної держави із ліберальною економікою з здоровою концією,”без вилучення і преференції” і без порошенківщини... А маємо? Маємо те, що маємо.

Б`єнко Роман, "ВГОЛОС"