Володимир Стретович: Без реформування судової системи ми правову державу не побудуємо

- Як ви можете прокоментувати рішення суду щодо Піскуна?

- Як фарс, що підриває основи української державності. Тому що те, що зробив Шевченківський суд, виходить за рамки права. Невідомо, що іще може статися в державі... Уже проговорено не один раз, що перше повернення, "воскресіння" Піскуна сталося із допущенням великих помилок, оскільки суди загальної юрисдикції не можуть розглядати справу про поновлення Генерального прокурора на його посаді. І коли відбулася його відставка, нібито всім було зрозуміло, що в такий спосіб це не може бути повторено, бо мала місце помилка...

З юридичної точки зору тоді треба було дати відповідь: чому немає погодження Верховної Ради на повторне призначення Піскуна через півтора року після його відставки? За цей час він міг скоїти якийсь злочин, бути замішаним у неблаговидних справах... Але він таки повернувся, і в розмовах, зафіксованих між ним та Пінчуком, є така фраза: "Усе погоджено..." Очевидно, що така погодженість і привела до того, що Піскун успішно повернувся й ще 9 місяців мав нагоду погосподарювати в Генеральній прокуратурі.

- Про які розмови з Пінчуком ідеться?

- Про розмови 8 ня минулого року, коли Піскун поновився на посаді згідно з рішенням суду, а Пінчук його запитував, чому той повернувся. Піскун Пінчукові відповідає, що давно хотів це зробити й принагідно просить його, щоб той сходив до "Папы" та умовив його не подавати апеляцію на судове рішення... І коли послухати цей запис, який в Інтернеті є, не лишається жодного сумніву щодо того, хто говорить і чого так боїться Піскун... Сьогодні, коли трася цей прикрий епізод із Піскуном, усьому суспільству дали ляпаса, а заодно й довели, що судової системи як такої в нас не існує.

- Уперше Піскун поновлювався на своїй посаді ще при Кучмі. І з Кучмою, і з Пінчуком усе зрозуміло... Але як таке могло статися зараз?

- Судова система України є, по-перше, прогнилою, а по-друге, старою. Бо нічого не змінилося... І жоден голова суду не звільнений за свої "подвиги"! Відчувши слабкість влади перехідного періоду, дехто вирішив показати, хто в домі хазяїн! І, враховуючи зв'язки голови Верховного Суду й колишнього Генерального прокурора, які сидять в одному бізнесі через своїх родичів, можна вважати, що у випадку з Піскуном просто прийшла команда зверху. Інших пояснень я не бачу, бо не знаю, як можна казати на чорне - біле й сподіватися, що держава просто так усе це проковтне...

- Тобто ви вважаєте, що поновлення Піскуна було прямою вказівкою Маляренка?

- Нами досліджено тільки те, що Маляренко перебуває в єдиному комерційному інтересі із дружиною Піскуна. А звідки надходив наказ, невідомо... Але якщо прийнято таке дике рішення, можна не сумніватися, що певна домовленість існувала й, може, надалі існуватиме - тобто Апеляційний суд (під загрозою звільнення або інших неприємностей) теж прийме ухвалу на користь Піскуна. Думаю, що зараз Генеральний прокурор має сказати своє слово й порушити карну справу проти суддів за ухвалу свідомо неправосудного рішення...

- Але нинішній Генпрокурор - Медведько - одного поля ягода з Піскуном... Чи варто на нього покладати якісь надії?

- Цього я не коментуватиму. Це ваші висновки... Є Генеральний прокурор, і він має діяти...

- Багато хто називав вас одним із головних претендентів на посаду Генерального прокурора. Чому це лишилося тільки припущенням?

- Знаєте, мені прикро не те, що Президент не мене призначив Генеральним прокурором. Мені прикро те, як повелися зі мною, коли самі ж номінували, самі ж сказали: "Ідіть - працюйте!" (без будь-якої ініціативи з мого боку); я попрацював, виклав своє бачення розвитку української прокуратури... І от із серпня-місяця ніяких сигналів чи посилів мені не надійшло, і мені стало зрозуміло, що це не мій час, тож із початку вересня я фактично зняв свою кандидатуру. Мені стало зрозуміло, що впливи, яких зазнає Президент із різних боків, виключають внесення моєї кандидатури. Але сьогодні, дивлячись на цю ситуацію із двома Генпрокурорами, я думаю, що Бог мене помилував, і все, що тільки є, усе - на краще...

- Ви зли зв'язок між Маляренком і Піскуном. У чому він полягає?

- Ось той документ, на якому ми грунтуємо свої висновки. (Зачитує й одночасно показує папери кореспондентові "БЦ". - Ред.). Створено товариство з обмеженою відповідальністю... Дата проведення його засідання - 8 вересня 2004 року. У його складі - Триндюк Юрій Григорович (чоловік сестри Піскуна. - Ред.) і Піскун Світлана Севастянівна (дружина Піскуна. - Ред.)... Далі - Анжеліка Василівна, рідна дочка Маляренка Василя Тимофійовича. Далі - Азарова Людмила Миколаївна - дружина колишнього віце-прем'єра Азарова Миколи Яновича... Це товариство зі статутним фондом у 3 тисячі гривень бере в оренду комбінат хлібопродуктів і, як повідомляє податкова, - ось тут є довідка, - завдає збитків на 1,5 мільйона гривень за неповні десять місяців свого господарювання на цьому комбінаті... У цивілізованих країнах після оприлюднення таких справ суддя Верховного Суду повинен подати у відставку, тоді як Маляренко в той чи інший спосіб намагається себе обілити.

- Який хід ви дали цьому документу?

- Ми зараз створили комісію, ось підпис Ющенка (на документі про її створення. - Ред.), і ми починаємо перевірку цих фактів. Іншими словами, корупційний скандал, де фігурує Піскун, в Україні є. Нічого осудного, звісно, немає в тому, що ці особи створили своє підприємство. Але йдеться про родичів високопосадовців, які в незаконний спосіб збагатіли на підприємствах. Та все одно хочеться думати, що на їхній "діяльності" буде поставлено крапку.

- Яким чином нам слід реформувати судову систему, аби її представники (чи їхні найближчі родичі) не займалися спільним бізнесом із родичами Генпрокурора абощо?

- Коли я був у 1994-1998 роках головою парламентського Комітету з питань правової політики, тоді я працював над концепцією реформи, тоді вона існувала... Зараз це юрисдикція іншого органу. А мені вистачає роботи в боротьбі з корупцією. Але я хочу сказати, що без реформування судової системи ми правову державу не побудуємо - вона складова влади, одна з провідних гілок, і, за Конституцією, судовій владі підвідомчі всі конфлікти, усі правовідносини, тож якщо не буде нормальної судової системи - не буде й українського суспільства в цілому.

- Пане Володимире, а як зараз просувається робота над створенням Національного бюро розслідувань?

- Ніяк не просувається. Моя доповідна записка відправлена Президенту ще 1 квітня, але відповідь на мої пропозиції досі не отримана. Очевидно, що ця ініціатива просто "забалакана".

- Я бачу з ваших слів та настроїв, що ви не надто оптимістично налаштовані. Можливо, новий склад парламенту поверне сенс тому, що на сьогодні "забалакане"?

- А може, й навпаки. З того, як уже зараз розвивається виборчий процес, можна зробити висновок, що політична еліта буде законсервована, нових промоутерів, тобто двигунів, рушіїв таких процесів у парламенті не буде, а відтак, думаю, марно сподіватися, що щось зміниться із приходом нового парламенту. Навряд чи нових облич буде багато, а старі обличчя себе вже показали. Тож сумніваюся, що в когось буде бажання займатися, зокрема, реформуванням судової та правоохоронної систем, хоч Президент, напевне, й ініціюватиме такі процеси.

- Вельми сумна перспектива...

- Я кажу те, що думаю. Читачам вашої газети можу порадити: нехай ретельно вивчають списки, дивляться, хто й на що здатний, хто й що зробив для України. Адже головний здобуток Помаранчевої революції якраз і полягає в тому, що кожен здобув свободу та може робити вибір за власними переконаннями, а не чинити так, як наказує директор заводу абощо. Це, звісно, накладає й неабияку відповідальність на виборця... Прикро, але багато які з депутатів забувають, що є народ, який делегував їх до Ради. От і виходить армія в 450 душ, які "не пашут, не сеют, не строят, а гордятся общественным строем", замість того аби впливати на політичну ситуацію в Україні.

"УКРАЇНСЬКИЙ ВИБІР"