Якщо коротко характеризувати політику уряду Януковича, Тимошенко та Єханурова і порівнювати їхню роботу, я б відзначив такі нюанси. Політика уряду Януковича полягала у вивільненні руху капіталу та його більш ефективному використанні, але на користь окремих кланів, окремих галузей, окремих фінансово-промислових груп та окремих монопольних утворень. Вона була безперспективна, тому що розвиток йшов шляхом підтримки окремих секторів економіки, а не широкого розвитку економіки...

Було сприяння старим виробництвам, а не розвитку високих технологій. Мала місце монополізація та перекачування прибутків суспільства на користь виробничих, а значить, фінансових та кланових груп, а не на користь розвитку соціально-гуманітарного, інформаційного - всебічного розвитку нашого суспільства. Тому ця модель, з економічної точки зору, була ефективною в короткостроковому періоді, але була безперспективною в довгостроковому. І те, що падіння виробництва почалося, це, на мою думку, є результатом двох-, трьохрічної експлуатації тієї старої моделі, яка вичерпала свої внутрішні ресурси. Треба зазначити, що збитковість окремих секторів на фоні надприбутковості інших - такого в ринковій економіці не буває, і це не є корисним для економіки.

Стосовно діяльності уряду Тимошенко, то вона характеризувалася серйозними макроекономічними помилками. Економіці потрібна певна узгодженість, збалансування довгострокових і короткострокових цілей розвитку. Короткостроковими цілями розвитку, звичайно, є, в першу чергу, людське споживання. Фактором довгострокового розвитку є інвестиції та заощадження громадян. Так от у співвідношенні мотивації людей до заощаджень та споживання в політиці Тимошенко домінували мотивації до споживання. Звичайно, це обмежена кількість ресурсів, обмежена кількість місяців, можливо рік такого росту за рахунок капіталів, інвестицій, економічного потенціалу минулого періоду. Тут була накладка архаїчності економічної моделі Януковича та макроекономічних помилок балансування інтересів короткострокового та довгострокового розвитку.

Нам потрібні зараз структурна перебудова економіки, новітні технології, перехід до інших технологій. Це мають бути сучасні інвестиції, ринкові інвестиції, приватні інвестиції. Те, що при Тимошенко зросли податки та податкове навантаження на економіку, та зменшилися інвестиції, як внутрішні, так і зовнішні, є негативною відповіддю на відповідну політику уряду.

Уряд Єханурова поступово, непевно, обережно знаходить шляхи, яким чином далі виводити економіку із ситуації. Хоча серйозних змін між пріоритетами короткострокового та довгострокового розвитку поки що немає. Особливо необхідним є зниження податків, створення бізнес-клімату, який би сприяв залученню інвестицій, стимулювання внутрішніх заощаджень та інвестицій, структурні модернізації в економіці на користь сучасних галузей і зважена політика по балансуванню експорту та імпорту. Нам потрібно збільшувати як імпорт, так і експорт. Уникати чистого експорту, а особливо застарілого. В цьому плані модернізація буде важливим важелем стимулювання експорту. Схожа ситуація з поверненням ПДВ, з кредитуванням експорту таких довгострокових засобів, як літаки, кораблі. Тобто, від цього залежить успішність чи неуспішність політики уряду.

У світлі останніх газових баталій із Росією я хотів би сказати, що ситуація розвиватиметься таким чином - Росія спробує підняти ціни на газ, тому що європейські ціни піднімаються, ми спробуємо підняти тарифи на певну величину, щоб збалансувати наші втрати при підвищенні ціни на газ, що постачається з Росії. Безмежним це зростання не може бути. Думаю, на якомусь рівні воно зупиниться. Це буде рівень, за якого Україна буде вимушена зменшити рівень купівлі газу в Росії. В нас, можливо, не буде експорту газу. Я хотів би зазначити, що в нас планується в цьому році експорт газу в розмірі 3 млрд. кубометрів, ніби в нас є зайвий газ в Україні. Не відкидаю зростання цін на газ, що видобувається в Україні, а це значить збільшення інвестиції у виробництво газу. Ситуація змусить нас бути менш залежними від імпортованого газу, особливо російського.