Степан Хмара: "З Юлією Тимошенко я розійшовся в інтересах України"

Минулої неділі в місті Тернопіль побував Степан Хмара – почесний громадянин Тернополя, політик, довголітній політв’язень совєтських концтаборів, народний депутат Верховної Ради України І, ІІ та ІV скликань, один із творців Незалежної Української Держави, відомий правозахисник, колишній заступник голови УРП та голова УКРП, колишній заступник голови партії Батьківщина, нині Української народної партії Юрія Костенка. Не дивлячись на вік, енергії та працездатності цього літнього чоловіка можуть позаздрити молоді люди. Його робочий візит був насичений зустрічами, але Степан Ількович знайшов час, щоб дати ексклюзивне інтерв’ю для читачів нашої газети.

– Степане Ільковичу, який момент у Вашому житті став вирішальним?

– Пригадую випадок із дитинства, який не стільки змінив мій світогляд, але заклав потужний імунітет. Це було в 1947 році, коли я навчався в 2 класі. У нашому селі застрелили трьох партизанів і привезли на шкільне подвір’я. Ми побачили, що вчителька глянула у вікно і скам’яніла. Діти одразу ж зрозуміли, що трапилося щось надзвичайне. Вони, як горобці побігли до вікна. Перед дитячими очима постала страшна картина – партизани були ранені, але ще живі, і солдати добивали їх цеглою. Не застрілили, а саме добивали. Як з’ясувалося, я знав цих людей: один був батьком моєї однокласниці Марійки, другий – сусідом, а третій – із сусіднього села. Це був шок. Тому жодна совєтська пропаганда не могла на мене вплинути після побаченого. Це був потужний імунітет проти тієї несправедливої окупаційної влади.

– Які у Вас стосунки з головою Тернопільської облдержадміністрації Іваном Стойком, адже багато тернополян знають, що у вас був конфлікт?

– Після конфлікту ми скоро порозумілися. Іван зрозумів, що він перейшов етичну межу. З моєї сторони була відповідна реакція. Зараз між нами немає неприязних стосунків.

– Чому Ви розійшлися з Юлією Тимошенко?

– Перш за все я керувався інтересами України. Саме це спонукало мене спочатку вийти з фракції БЮТ, а потім – з партії “Батьківщина”. Ті процеси, які розпочалися після революції, коли пані Тимошенко зайняла пост прем’єра, набули нездорових тенденцій.
Сама партія швидкими темпами почала комерціалізуватися і навіть криміналізуватися, бо туди пішли представники кримінально-олігархічного капіталу, вчорашні кучмісти і запеклі антиукраїністи. Я намагався протистояти цьому і використав усі можливості. Але на мене не зважили, і я вийшов. Хочу сказати, що зараз фракція БЮТ і партія “Батьківщина“ – це зовсім не ті структури, в яких я перебував.

– А які зараз у Вас особисті стосунки з Тимошенко?

– Можна сказати ніякі – ми просто не бачимося. Один раз, коли вона ще була прем’єром, ми зустрілися, і я запропонував модернізувати Кременчуцький НПЗ (де держава має значну частку акцій) замість будівництва нафтоперегонного заводу в Феодосії, але вона не підтримала мою ідею.

Однією з умов участі Юлії Володимирівни в помаранчевій революції була посада прем’єра. І зараз вона прагне обійняти цю посаду. Її рухає тільки одна амбіція – стати першою особою в державі і захопити всю повноту влади. Але я хочу підкреслити, що 8 місяців перебування Юлії Володимирівни на посаді керівника уряду показали неспроможність її ефективно керувати, вирішувати ті проблеми, які стоять перед країною. Тоді було б занадто багато піару і мало професіоналізму. Це видно по тих проблемах, які бралися вирішувати не професійно, а авантюрно. Це історії з м’ясом, бензином, цукром, ганебним обкраданням людей, зміною курсу гривні за одну ніч і спробою керувати урядом в ручному режимі тощо.

Вважаю, що Президент запізно послав уряд Тимошенко у відставку, це потрібно було зробити раніше. Людина, яка дійсно вболіває за долю України, може співставити всі ці факти. На жаль, амбіції Тимошенко підігріваються з боку транснаціонального великого капіталу, які хочуть через популярного політика прийти до влади. Тому варто проаналізувати: хто зараз є в оточенні Юлії Володимирівни, хто вирішує питання в партії, кого вона збирається привести до влади. Я кажу, що українців там найменше. І це страшно. Зараз чомусь не чути позицію Юлії Володимирівни стосовно шантажу і економічній війні за політичних мотивів за газ. Очевидно, що є домовленості між Тимошенко та Росією.
Я можу сказати: вона талановита акторка, але й страшна авантюристка.

– Чому люди, які стояли поруч на Майдані, пішли на вибори окремо, зокрема УНП?

– Для мене це не було несподіванкою. Є ідеологічні розбіжності, причому дуже великі. Наша команда – не блюдолизи, це – патріоти, багато з яких були фундаторами Української держави й мають великі заслуги перед нацією. Ми маємо чітку програму того, якою ми хочемо бачити Україну. Ми хочемо, щоб наша країна стала однією із найпотужніших держав у Європі. Для цього потрібно, щоб зростала наша економіка, виробнича сфера, а це неможливо без розвитку середнього й малого бізнесу – тільки з нього може вирости здоровий капітал, який не заходитиме в суперечність з інтересами держави. Ми маємо реальні шанси здобути більше 60% голосів у Західній Україні як до місцевих рад, так і до парламенту.

– Як ви розцінюєте так зване “газове питання”?

– З повідомлень мені відомо, що Україна домовилася із Туркменістаном про збільшення поставок газу, хоча документів ще не бачив. Бачу, що уряд зараз позитивно налаштований на відстоювання національних інтересів і міжнародна спільнота все більше стає на нашу сторону. Очевидно, що те, що робить Росія – брутальна політична атака на Україну, особливо перед надзвичайно важливими виборами. Таким чином вона хоче зробити реванш і вплинути на формування влади в Україні, щоб прив’язати нашу державу до російської імперії. Тому зараз пускається в хід усе. Кілька днів тому Міністр оброни Росії заявив, що якщо Україна стане ом НАТО, то це створить серйозні проблеми на україно-російському кордоні. Це звичайна авантюра і брехня. Ніяких проблем не буде, окрім тих, що допоможуть нам вирішити надзвичайно важливе питання нелегальних мігрантів. Адже для України нелегальна міграція з відсталих країн Азії і Африки в найближчі роки стане ще серйознішою. Тому її потрібно негайно вирішувати.

– Яким чином можна вирішити цю проблему?

– Вступ України до НАТО зніме не тільки цю, але й багато інших проблем. Тільки тоді керівники Росії зрозуміють, що раз і назавжди покінчено із спробами втягнути Україну в російську імперію або зробити своїм васалом. Тільки тоді почнуться нормальні взаємовигідні добросусідські взаємини між країнами. Ми будемо вести справи на рівних, будувати стосунки на загальноприйнятих нормах в цивілізованому суспільстві. І тоді вже ніколи не буде провокацій як газове питання, проблеми з Тузлою, відокремлення Криму тощо.

– УНП ініціює референдум по питанню депутатської недоторканості. Чому?

– Отримання статусу недоторканості породжує спокуси певних людей, які мають “рильце в пушку” і брудні гроші, впливати через фінанси на отримання мандату. Тому є загроза корумпованості виборів. Свого часу депутати місцевих рівнів мали статус недоторканості, але ми побачили наскільки проблематично притягнути до відповідальності тих, хто має мандат. І ми це скасували. У Конституції цієї норми не було. Зараз ми ініціюємо проведення референдуму з метою скасування недоторканості депутатів всіх рівнів. Цей закон був прийнятий реваншистами. Тут допустив помилку Володимир Литвин, який знаючи, що це суперечить Конституції, підписав його. Президент повторив помилку голови Верховної Ради. І тепер ми маємо клопіт. Думаю, що рано чи пізно ми доб’ємося, що цей закон буде скасовано.

"Сумщина політична"