Парламентсько-президентська Україна-2006: якою вона буде?

Прогнозують експерти лабораторії законодавчих ініціатив.

Конституційна реформа за умов відсутності законів, які розвиватимуть її положення, не досягатиме більшості цілей, поставлених її ініціаторами. Такого висновку дійшли експерти Лабораторії законодавчих ініціатив.

Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут підкреслює, що "без негайного прийняття парламентом законів про Кабінет Міністрів, про центральні органи виконавчої влади та внесення ґрунтовних змін до Регламенту Верховної Ради України цілком імовірно, що березневі вибори 2006 року будуть не останніми у новому році".

У свою чергу, керівник державно-правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко наголошує, що "затягування парламентом процесу формування Конституційного Суду створює пастку для самого ж законодавчого органа: якщо глава держави з 1 січня 2006 року ігноруватиме конституційні зміни, Верховна Рада не зможе оскаржити жодну його дію або рішення, оскільки орган, який має стояти на стоі конституційного ладу, фактично не функціонує".

Ігор Когут, визначаючи основні сценарії розвитку подій у зв'язку з набуттям чинності з 1 січня 2006 року Закону "Про внесення змін до Конституції України", прогнозує, що зний Закон може бути скасований Конституційним Судом України з мотивів порушення конституційної процедури його прийняття (перед голосуванням 8 ня 2004 року остання редакція Закону з внесеними 8 ня змінами не отримала висновку Конституційного Суду України про відповідність вимогам ст.ст. 157, 158 Конституції України) за поданням Президента України або 45 народних депутатів у будь-який час, у тому числі й після парламентських виборів.

Водночас, після 1 січня 2006 року Верховна Рада України у разі ігнорування Президентом України конституційної реформи не зможе звернутися до Конституційного Суду України з поданням про визнання некон-ституційними відповідних актів Президента, оскільки склад Конституційного Суду досі не сформовано.

На думку голови ради Лабораторії законодавчих ініціатив, конфігурація майбутнього складу парламенту не дозволить своєчасно сформувати парламентську коаліцію (протягом 30 днів після першого засідання новообраного парламенту) або уряд (60 днів після першого засідання новообраної Верховної Ради України). У результаті ймовірне дострокове припинення Президентом повноважень парламенту.

Якщо ж за результатами виборів у парламенті сформується опозиційна до Президента більшість, Віктор Ющенко не вносити-ме запропоновану коаліцією кандидатуру на посаду Прем'єр-міністра України для затвердження Верховною Радою України, і через 60 днів після першого засідання парламенту ухвалить рішення про його розпуск та проведення дострокових парламентських виборів.

Експерт прогнозує й такий розвиток подій. Президент України не внесе на затвердження новообраним "опозиційним" до нього парламентом кандидатури на посади міністрів оборони та закордонних справ і через 60 днів після першого засідання парламенту розпустить Верховну Раду України під приводом несформування Кабінету Міністрів у повному складі та призначить позачергові парламентські вибори. Новосформований коаліційний Кабінет Міністрів через те, що парламентська коаліція і склад уряду будуть сформовані з фракцій з протилежними інтересами, не зможе працювати. Парламентська більшість у майбутньому парламенті існуватиме лише на папері й реально не підтримуватиме діяльність Кабінету Міністрів України, зокрема - урядові законопроекти. Результат - розрив зв'язку між більшістю та урядом, неспроможність суспільства визначити, хто відповідає за результати урядової політики.

Керівник державно-правових програм Лабораторії Денис Ковриженко, оцінюючи реальність досягнення задекларованих цілей конституційної реформи, вважає цілком реальною ситуацію, коли окремі фракції-и парламентської коаліції не підтримуватимуть діяльність сформованого коаліцією уряду, і парламентська коаліція існуватиме лише на папері.

Після затвердження парламентом Програми діяльності Кабінету Міністрів України уряд протягом року не може бути відправлений у відставку, однак протягом цього строку не виключено переформатування коаліції і втрата урядом коаліційної підтримки, що, однак, не тягнутиме автоматичну відставку Кабінету Міністрів. Відповідальність уряду та коаліції перед суспільством звужується значними повноваженнями Президента у сфері національної безпеки, зовнішньої політики, охорони прав і свобод громадян. Тому вірогідність взаємного перекладення вини у прорахунках у політиці в трикутнику "парламентська коаліція - коаліційний уряд - президент" може бути дуже високою.

Інша важлива обставина, яку відзначає експерт Лабораторії: Президент після реалізації конституційної реформи впливатиме на діяльність Кабінету Міністрів через:

а) призначених ним голів місцевих державних адміністрацій, непідконтрольних Кабінету Міністрів України;

б) видання Указів з питань зовнішньої політики та національної безпеки, охорони прав і свобод громадян (оскільки під поняття "національної безпеки" і "охорони прав і свобод громадян" підпадають будь-які сфери суспільного життя, Президент впроваджуватиме свою політику через свої Укази, не враховуючи позицію Кабінету Міністрів);

в) непідконтрольність Кабінету Міністрів голови СБУ, міністрів закордонних справ та оборони, які призначаються і звільняються без участі парламенту. Ось чому, констатують експерти, відповідна мета конституційної реформи може або не досягатися взагалі, або досягатися лише частково.

Разом з тим, на думку експертів Лабораторії законодавчих ініціатив, конституційна реформа чимало питань залишає без відповідей. Не визначено, з якого моменту парламентська коаліція вважається сформованою і парламент не може бути розпущений: з дня підписання коаліційної угоди, фактичного створення коаліції, підписання керівниками фракцій заяви про утворення коаліції тощо?

Як має функціонувати парламентська коаліція, хто має координувати її діяльність, які підстави та порядок припинення діяльності парламентської коаліції? Які права мають депутатські фракції, що не ввійшли до парламентської коаліції? Які фракції слід вважати "парламентською опозицією", які умови набуття та припинення "опозиційного" статусу, які права "опозиції" в процесі обрання керівництва парламенту та комітетів? З якого моменту Кабінет Міністрів вважається сформованим і Президент не може прийняти рішення про його розпуск і чи вважається сформованим уряд, якщо одного або кількох його ів не призначено на посади?

Як вийти з ситуації, коли Президент усупереч Конституції не подав на затвердження парламентом кандидатуру Прем'єр-міністра, висунуту парламентською коаліцією, і чи може Президент у такій ситуації, зачекавши 60 днів, прийняти рішення про дострокове припинення повноважень парламенту? Як вийти з ситуації, коли Президент або Прем'єр-міністр не вносять на затвердження парламентом кандидатури на посади міністрів оборони, закордонних справ, інших міні-стрів?

За таких обставин, переконані експерти Лабораторії, слід до часу проведення парламентських виборів прийняти ряд законів, без яких в умовах конституційної реформи система органів влади після виборів не зможе ефективно функціонувати, а саме - закони "Про Кабінет Міністрів", "Про Президента України", "Про центральні органи виконавчої влади", "Про Рахункову палату" (нова редакція), зміни до регламенту Верховної Ради (визначаються поняття та статус опозиції).

Крім того, Верховна Рада наступного скликання має прийняти низку законодавчих актів: закони України "Про внесення змін до Конституції України" в частині реформування місцевого самоврядування (законопроект № 3207-1, попередньо схвалений парламентом 23.12.2005); "Про комітети Верховної Ради України" (нова редакція) - прийнятий у першому читанні, потребує ґрунтовного доопрацювання перед прий-няттям у другому читанні та в цілому; "Про тимчасові слідчі і спеціальні комісії Верховної Ради України" - прийнятий у першому читанні, потребує ґрунтовного доопрацювання перед прийняттям у другому читанні та в цілому;

"Про діяльність лобістів у Верховній Раді України" (має забезпечити розмежування політичної діяльності та бізнесу, підвищити прозорість роботи парламенту, врахування інтересів всіх зацікавлених суб'єктів у процесі розробки та прийняття законів) - законопроект внесено на розгляд парламенту, не розглядався; "Про Уповноваженого Верховної Ради України" (нова редакція) - має створити належні умови для реалізації Уповноваженим своїх правозахисних функцій; Регламент Верховної Ради України (нова редакція) - має оптимізувати законопроектну та контрольну діяльність парламенту; "Про адміністративно-територіальний устрій України" (має розвинути положення законопроекту про внесення змін до Конституції України № 3207-1);

"Про місцеве самоврядування в Україні" (нова редакція) - має розвинути положення законопроекту про внесення змін до Конституції України № 3207-1 та ін. Лише за цієї умови можливе продовження реалізації політичної реформи в Україні, наголошують експерти Лабораторії законодавчих ініціатив.

"Кримська Світлиця"