Анатолій Кінах: "Долати ризики, гарантувати національну безпеку"

Рада національної безпеки і оборони України – це той надважливий державний орган, який має відповідно реагувати на кожну – навіть найменшу – зміну ситуації як всередині країни, так і за кордоном. Тим паче, що сьогодні наша держава, суспільство в цілому зіткнулися з цілою низкою ризиків, які треба усувати оперативно й адекватно. Чи вдається це РНБО? Які шляхи подолання найболючіших проблем запропоновано і які конкретні кроки в цьому напрямку вже зроблено? На ці та інші запитання кореспондента “Урядового кур‘єра” відповідає Секретар РНБО Анатолій Кінах.

- Анатолію Кириловичу, насамперед розкажіть про те, що змінилося в діяльності РНБО з часу вашого призначення на посаду Секретаря відомства?

-Передовсім функції Ради національної безпеки і оборони приведено в повну відповідність з чинною Конституцією України і пакетом національного законодавства. До речі, це була наша ініціатива, підтримана Президентом України в указі, яким суттєво змінено попереднє положення про РНБО та його структуру.

Принагідно зауважу, що в нинішньому форматі роботи повноважень у РНБО більш, ніж достатньо, тож головне – наповнити їх конкретним змістом, позитивними результатами. Тому РНБО посилює контроль, вплив на всі складові життєдіяльності держави, щоб убезпечити країну від негативних чинників, захистити національні інтереси. Для нас дуже важливо, щоб усе це відбувалося на основі конструктивної, відповідальної, високопрофесійної взаємодії між урядом, РНБО, Секретаріатом Президента, Президентом і Верховною Радою. Причому прагнемо приймати рішення не “пожежного” характеру і не під впливом короткотермінової кон`юнктури, а на основі Конституції, стратегічних інтересів нашої держави.

Це головне кредо роботи Ради національної безпеки і оборони. Дуже важливо – і це вже реалізовано в Указі Президента – посилювати контрольні функції РНБО. Передовсім у контексті ефективності взаємодії центральних і місцевих органів влади і, безумовно, виконання актів Президента України – указів і розпоряджень. Насамперед тих, які затверджують відповідні рішення Ради національної безпеки і оборони.

І ще один суттєвий елемент технологій нашої роботи. Усі проблеми, над розв`язанням яких працює РНБО, розглядаються на основі зворотного зв`язку з тим інтелектом і досвідом, який є в Україні –аналітиками, експертами, провідними фахівцями у тій чи іншій сфері. Тобто кожне питання, що стає предметом обговорення на засіданнях РНБО, готується за участю вчених провідних науково-дослідних інститутів, аналітичних центрів, що дає змогу наповнити наші рекомендації високим фаховим змістом. Одне слово, ми вийшли на параметри планової роботи, взявши до уваги все позитивне, напрацьоване нашими попередниками. Сьогодні РНБО працює за чіткими планами, затвердженими Президентом України.

- Напружений початок нинішнього року, очевидно, змусив дещо скоригувати попередні плани і завдання?

-Так, події останніх місяців особливо виразно підтвердили: держава зобов`язана мати і чітко бачити стратегію свого розвитку на всіх головних напрямах. Тим часом Україна за 14 років незалежності так і не спромоглася виробити своєї стратегічної лінії в контексті енергетичної безпеки.

Так “легковажно” не поводить себе жодна європейська країна, бо для того, щоб стати справді незалежною державою, треба дуже серйозно займатися проблемами енергетичної безпеки – диверсифікацією постачання енергоносіїв, енергозбереженням, значно ефективніше вести видобуток вітчизняних нафти і газу.

Тому впродовж останніх місяців на засіданнях РНБО розглянуто цілу низку надзвичайно важливих стратегічних завдань для нашої держави. Це стосується і створення сприятливого інвестиційного клімату, і жорсткого виконання законодавства щодо використання землі, і подальшого розвитку та поглиблення земельної реформи.

Ми сприяли появі актуальних указів Президента України. Зокрема про захист прав власності, що передбачає поліпшення інвестиційного клімату в нашій країні, і про земельні відносини, що є не менш важливим для українського суспільства.

Розглянуто також чимало питань, що стосуються європейської інтеграції України, її вступу до СОТ. Рада національної безпеки і оборони підтримала програму реформування Збройних сил України на 2007-2010 роки. Президент України своїм указом схвалив наше рішення щодо продовольчої безпеки і розвитку АПК.

Тепер ми займаємося проблемами інформаційної безпеки і судової реформи. Ще один напрямок роботи – захист прав громадян у контексті реформування правоохоронної системи. Принцип верховенства закону має бути реально діючим. На часі також запровадження громадського контролю за роботою правоохоронних органів.

У нашій країні треба однозначно вдосконалювати Службу зовнішньої розвідки. Тим паче що вже зроблено важливий крок у цьому напрямку – прийнято закон “Про зовнішню розвідку”. Потрібно розмежувати функції СБУ і МВС, щоб вони не дублювалися, від прокуратури належить обов`язково відділити функцію досудового слідства, оскільки це суперечить демократичним і правовим нормам. Відтак від державної податкової адміністрації варто відділити податкову міліцію, а також розформувати внутрішні війська і замість них створити Національну гвардію з відповідними функціями.

А буквально цими днями РНБО розгляне ще одну доволі гостру проблему: як протидіяти загрозливим для суспільствам хворобам – СНІДу, туберкульозу, онкологічним захворюванням.

- І все-таки, мабуть, найскладнішою для України стала газова проблема, оте протистояння з Росією щодо ціни на блакитне паливо…

-Як на мене, то Україна з гідністю вийшла з цієї доволі непростої ситуації, що б там не казали наші опоненти, намагаючись сподобатись виборцям. По-перше, Україна дала всім зрозуміти, що вона є незалежною державою і більше не прийматиме рішень під політичним чи економічним тиском. І Президент України, й уряд проявили справжню політичну волю, захистили національні інтереси нашої країни.

По-друге, показовим є той факт, що в цій складній ситуації обійшлося без зовнішніх арбітрів, без небажаних тріщин у взаємній симпатії і довірі між двома народами-сусідами. Ми зуміли домовитися з росіянами. Зрештою, так і мають діяти стратегічні партнери навіть у кризовій ситуації. По-третє, Україна довела свою дієздатність як надійний партнер, що посідає важливе місце в гарантуванні енергетичної безпеки Європейського континенту. Відомо, що через територію України прокачується практично 80 відсотків газу, який Росія постачає в Європу.

А це, за різними даними, близько сорока відсотків газу, який загалом споживає Євросоюз. І Україна у цій напруженій ситуації знову підтвердила, що вона є надійним транзитером енергоносіїв у Європу, не порушує жодних угод і домовленостей щодо транспортування енергоносіїв. Для нас це має принципове значення, бо дає підстави для подальшого залучення інвестицій у розвиток нашого унікального надбання - національної газо- і нафтотранспортної системи.

Хоча зрозуміло, що проблеми, які ми сьогодні розв`язуємо, з`явилися не вчора і не позавчора – вони нагромаджувалися роками. 50 доларів, які Україна протягом тривалого часу платила за тисячу кубометрів російського газу, – це не тільки високий рівень політичної й економічної залежності. Це й своєрідний економічний тик, який дуже розслабив систему влади в Україні. І те, що ми тепер робимо - енергозбереження, пошук альтернативних джерел, ліквідація бартеру, вихід на прозорі ринкові умови – треба було зробити ще десять років тому.

І угода, підписана на порозі 2006 року, - це перший етап як захисту українських інтересів, так і формування прозорих, ефективних ринкових умов співпраці з паливно-енергетичним комплексом і Росії, і ЄС. Бо ми, повторюю, є дуже потужною державою у транзиті газу до Європи. А надалі підписана угода має знайти своє місце в міжурядових протоколах з відповідною деталізацією, доповненнями у міждержавних, міжурядових угодах. І всі ці питання, що потребують ратифікації парламентів, належить направити у Верховну Раду. Адже все це, безумовно, має бути у контексті українського законодавства й українських інтересів, що, звісно, вимагає дуже великої концентрації зусиль.

-Яким, на ваш погляд, шляхом має піти Україна, щоб стабілізувати свою енергетичну безпеку? Щоб знову не стати заручницею певних політичних інтересів, як то було наприкінці минулого року?

-95 доларів за тисячу кубометрів газу, звісно, не 230, як цього прагнули наші сусіди. Але й така ціна вимагає від нас кардинальних змін у підходах до енергозбереження, посиленої роботи щодо модернізації економіки, технічного й технологічного оновлення, без чого продукція українських підприємств просто втратить свою контоздатність на світових ринках. Власне, про все це йдеться в указі Президента України, яким затверджено рішення РНБО від 9 ня 2005 року “Про стан енергетичної безпеки України та основні засади державної політики у сфері її забезпечення”.

Збільшити видобування власних паливно-енергетичних ресурсів, запроваджувати енергоефективні інвестиційні проекти, спрямовані на скорочення питомих затрат енергоносіїв, диверсифікувати джерела постачання та шляхи транспортування енергоносіїв, створити вітчизняний ядерно-паливний цикл і сучасне виробництво з глибокою переробкою нафти, зокрема каспійської, стимулювати запровадження енергозберігаючих технологій – такі пріоритетні завдання державної політики у сфері забезпечення енергетичної стабільності нашої країни.

-Чим ближче до весни, тим актуальнішим стає питання забезпечення продовольчої стабільності в Україні. Адже останніми роками напередодні збирання нового уаю виникала лихоманка на зерновому, цукровому та інших ринках. Як не повторити колишніх помилок?

-В агропромисловому комплексі є цілий ряд проблем, що потребують невідкладного розв`язання. Це стосується і захисту внутрішнього ринку, ефективної експортної політики, і кредитування, і паритету цін, і страхування ризиків, і розвитку ринкової інфраструктури села.

Та й у процесі вступу України до СОТ треба збалансувати інтереси вітчизняних сільгоспвиробників з вимогами, які сповідує ця авторитетна міжнародна організація. Для того, щоб подолати негативні тенденції, попередити кризові явища в агропромисловому комплексі, гарантувати продовольчу безпеку держави, на основі пропозицій РНБО підписано відповідний указ Президента України.

Отож вже найближчим часом на розгляд Верховної Ради надійде законопроект про комплексну програму підтримки та розвитку українського села. Нині фахівці розробляють системні заходи щодо розвитку ефективного ринку зерна, де, зокрема, буде передбачене запровадження механізмів стимулювання його виробництва та інноваційних технологій, а також забезпечення постійних ринків збуту.

Кардинальних змін потребує тваринницька галузь, де суттєво скоротилося виробництво молока, м`яса, вовни. Суб`єкти господарювання на селі мають гостру потребу в сучасній сільгосптехніці, причому – доступній за ціною. Для цього треба відродити вітчизняне виробництво сільськогосподарської техніки, створивши водночас технічну та ремонтну базу на селі. Очевидно нам не обійтися без лібералізації податкового режиму для підприємств агропромислового комплексу, які імпортують технологічне обладнання для модернізації власного виробництва. Як і без вдосконалення механізмів цінового впливу держави на ринки аграрної продукції.

-Отже, цього року не повторяться чергові м`ясні і цукрові кризи?

-Україна повинна мати стратегію розвитку цукрової галузі. Адже в нас є унікальні можливості забезпечення внутрішніх потреб цукром. Вітчизняні поля придатні для вирощування добрих ваїв солодких коренів, у кожній області є по кілька цукрових заводів, кожен з яких – бюджетоутворююче підприємство.

Довкола заводів виросли чималі робітничі селища, з школами, дитячими дошкільними установами, медичними закладами тощо. Тож закриття заводу означає загибель цілого селища. Тому доля кожного такого переробного виробництва має бути розписана в окремій аграрній програмі, і якщо воно не має перспективи, то треба терміново займатися працевлаштуванням, перекваліфікацією людей, вирішенням соціальних питань. Я вважаю, що Україна повинна мати нову програму розвитку цукрової галузі, що враховувала б основні аспекти продовольчої безпеки.

Бо та держава, яка дозволяє собі споживати імпортну продукцію і при цьому цілком спроможна виробляти її сама, фінансує створення робочих місць за кордоном і поповнює закордонні бюджети. Сьогодні, напередодні вступу до СОТ, треба обов`язково захистити (погоджену з цукровиками) цифру стратегічного імпорту в Україну цукру-сирцю на рівні не вищому за 250 тисяч тонн на рік. Це дасть змогу знизити баланс ставки по тарифу. Є ціла низка напрацювань і щодо стабілізації ситуації на м'ясному ринку країни. Тож залишилось усім нам разом невідкладно взятися за роботу. А спільні дії в одному напрямку завжди ведуть до успіху.

"Урядовий кур’єр"